Одна відома людина сказала, що “богиня миру живе тільки під покровительством бога війни”. Обговорювати це дискусійне висловлення можно так само довго, як і заглиблюватись у роздуми щодо нього. Тому я оберу третій шлях – просто виражу те, що першим спало мені на думку при обміркуванні вищезгаданого афоризму. Світ є дуальним, тобто складається з протилежностей, які живлять одна одну, контрастують, по черзі виступають фігурою і тлом.
Щоб оцінити одну, ми маємо відчути іншу і навпаки. А головним є те, що кожна з протилежностей є запорукою
Немає ніякої ролі для людини, яка була б благороднішою за роль воїна-захисника. І вслід за Нероном крикнемо “ad bestias” (до звірів) тих, хто підставляє ліву щоку замість того, щоб захищати й оберігати свій храм миру, той простір кохання та життя, який є твоєю тихою гаванню, що прийме тебе після всіх штормів і водо – вертів. Легендарний Тіртей, давньогрецький поет, пісням і гімнам якого воїни Спарти (великі воїни! Вони ввійшли у вічність взірцями відваги, хоробрості, відчайдушної сміливості, презирства до смерті)
Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
Ниви покинуть і йти жебракувати у світі.
Ганьба тому, хто не вийде за рідні стіни, щоб захистити їх від ворогів і нападників, а, навпаки, біжить геть, біжить туди, звідки при подібних обставинах знов буде бігти, покладаючи своє марне життя на вівтар боягузства! Слава тим воїнам, які своєю кров’ю і честю, силою й міццю боронять Батьківщину (скільки людей, стільки ж і тлумачень – що саме є Батьківщина, але збігаємось ми всі на її великій для нас цінності, яка несе у собі найголовніше!). Адже тільки вони достойні миру.
“Не знайде втікач поміж людом ніколи ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю”. Він ні на що не буде мати права – нащо вони тому, хто не може їх відстояти, хто уникає сутички, витирає плювки, показує спину, хто є рабом страху…
Бійся лише такої долі! Краще померти стоячи, ніж жити на колінах. Саме життя не має цінності – має значення лише те, чим саме ти його наповниш, як витратиш відміряний тобі час, що про тебе скажуть твої діти. Існування завжди кінчається смертю (згадай мудрування, які кількома рядками вище, про дуальності) – цього не змінити, але в наших силах обрати шлях, яким ми покинемо цей світ: шляхом втікача, який не мав права називатися людиною, чи бійця, що хоробро змагався і з честю пав у битвах.
Тіртей і спартанці, яких він запалював і надихав своїми гімнами, обрали своїм гаслом: “Будемо Батьківщину й дітей боронити відважно. В Битві поляжемо ми, не пожалієм життя”. А що обереш ти?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)