Тернистий шлях України до незалежності

1991 рік… Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, де відзначено, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості й традицій. Разом з тим право національно-культурного розвитку гарантується людям усіх національностей, які проживають на території

України. Досягнення українського народу на ниві культури за гальновідомі. Це надбання різних верств населення, класів і соціальних груп протягом тривалого історичного процесу, а також досягнень вихідців

з України, яких доля закинула за межі Батьківщини.

Це зраз культури інших народів, які живуть в Україні: росіян, білорусів, поляків болгар, молдаван… Усі вони – народ України…

Куди ж сягає історія про найдавніші часи нашого народу Патріарх української історії, видатний учений і політичний діяч Михайло Грушевський писав: “Народ наш живе на Україні вже дуже давно. Тисячу двісті або триста літ (600 або 700 літ по Різдві Христовім) жили вже наші люди мало не по цілій Україні, як і тепер”

Тяжкий і тернистий випав шлях на долю нашої Батьківщини Якщо пригадати хоч би пригнічення української мови,

циркуляри, які забороняли українську мову, то стане зрозумілим і ставлення до українського народу: 1720 рік – Петро І видав указ про заборону книгодрукування українською мовою… 1863 рік – міністр внутрішніх справ Росії Валуєв видає циркуляр, яким забороняється видання українською мовою будь-якої літератури… 1876 рік – видано Емський указ про заборону ввезення українських книг з-за кордону…

Якщо торкнутися історії, то скільки їх було указів, постанов… XX ст. принесло нашій мові й культурі високі злети і випробування. Нарешті українська мова стала господинею у своєму домі!

Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить, Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить, В якому думка прагне слова, Хто в майбутнім хоче жить, Той всім серцем закричить: “В рідній школі рідна мова”.

Україна не уявляється без пісні, бо в пісні по-справжньому розкривається душа українського народу. Історичні факти доносять до нас інформацію про створення, появу на світ народних чи авторських українських пісень. Нині, безсумнівно, чимало їх переживає своє друге народження і воскресіння. По-новому ми сприймаємо й їхній зміст.

Серце якого українця не стрепенеться, почувши пісню: Ой у лузі червона калина похилилася… Чогось наша славна Україна зажурилася.

Не так давно замайоріли в Україні синьо-жовті прапори. Поява їх викликала далеко неоднозначну реакцію населення. Синьо-жовте сполучення на українському прапорі – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів.

Наш стяг – пшениця у степу Під голубим сплетінням неба.

Наш прапор – втілення віковічного прагнення українського народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі, прагнення до свободи і незалежності. Звичайно, багато чим у боротьбі за незалежність України ми зобов’язані українському козацтву. Думається, що відродиться козацька слава, дух лицарства у генах нових поколінь. Будьмо гордими, що живемо на такій землі!

Будьмо й гідними незалежності, за яку боролися наші предки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Тернистий шлях України до незалежності