Арсен полегшено зітхнув. Ось він – шлях на батьківщину! В голові роєм завихрилися думки, гаряче закалатало серце.
Невже мине якийсь місяць-другий – і він ступить на рідну землю? Невже вдихне її солонувато-гіркий полинний запах, змішаний із пахощами половіючого жита і кучерявого любистку? Принесе в Січ кошовому здання про свою мандрівку в чужі краї та вип’є з товариством ківш палючої горілки чи пінистого меду?
Невже, врешті, відчинить скрипучі двері невисокої хатини “над Сулою, міцно пригорне до грудей посивілу неньку, заніміє
Примружив очі, щоб надовше затримати в уяві картини рідної землі, що зринали перед ним.
О рідна земле! Ти, як мати, єдина і неповторна! Ти не обов’язково найкраща, найгарніша.
У світі є, можливо, інші краї, сповнені чарівної краси, краї, де ласкавий шум морського прибою. поєднується з ніжним співом барвистих птахів, а пахощі лавру чи магнолії – зі свіжістю грозових південних вітрів. Та що з того?
Хай