Поетика як розділ літературознавчої науки вивчає сам феномен художнього твору. Ця дисципліна існує і в теорії (теоретична поетика), і в історії літератури (історична поетика). Перша досліджує художній світ твору: звуковий – фоніку, ритміку, строфіку, метрику; словесний – особливості лексики, синтаксису твору; образний – персонажі, їх дії, вчинки, сюжет і композицію з метою зіставити усі ці елементи з художнім цілим.
Друга вивчає еволюцію окремих поетичних прийомів. Поетика – найстарша з літературознавчих дисциплін. Ще у IV ст. до
Ця праця містить і певні вимоги до художньої творчості взагалі, й одне з перших відомих нам теоретичних обгрунтувань своєрідності літератури, і дослідження найпомітніших здобутків давньогрецької літератури. Отже, в античні часи поетика охоплювала значне коло питань, а в сучасній науці це поняття має кілька значень. Перше з них – це теорія літератури взагалі; друге – найбільш поширене – розділ науки про літературу, в якому розглядаються проблеми стилістики, сюжетики, віршування; трете – художня система
Мета наукової поетики – зрозуміти ху-дожній твір, правильно інтерпретувати й оцінити його. Досягається це поглибленим вивченням тексту.