Поетика

Поетика (грецьк. poietike – майстерність творення} – один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку із еволюцією художньої літератури. В античну добу П. називалось учення про художню літературу взагалі (“Про поетичне мистецтво” Аристотеля, “Послання до Пізонів” Горація та ін.). Згодом проблеми сутності мистецтва перейшли до філософії та естетики, лишивши для П. нормативні питання, які стосувалися передовсім описання художньої форми. П. була об’єктом

пильного інтересу в середні віки, в добу Відродження та класицизму (“Поетика” Скалігера, “Мистецтво поетичне” Н. Буало, “Підзорна труба Аристотеля” Е. Тезауро та ін.), перетворюючись на самостійну науку з чітко окресленими межами та завданнями.

У XIX ст. П. збагачується філософськими категоріями (Г.-В.-Ф. Гегель), поглядами романтиків (Ф. та А. Шлегелі), мовознавців (О.

Потебня, О. Веселовський), у XX ст. – структуралістів і т. п. Подеколи П. називають, на відміну від теорії літератури, ту частину літературознавства, яка вивчає її конкретні сегменти (композиція, поетичне мовлення, версифікація і т. п.),

наявні спроби замінити її одним із напрямів теорії літератури – стилісти-кою, присвяченою висвітленню поетичного мовлення. Інколи поняття П. використовується для обслуговування певних локальних потреб розкриття жанру (роман у віршах, притча та ін.), цілісної системи творчих засобів письменника, стильових тенденцій або літературних напрямів, зокрема історичних закономірностей їхнього розвитку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Поетика