Тарас Шевченко був не тільки великим поетом України, а й її трибуном, пророком, правозахисником. Його суспільно-політичні погляди й ідеали найповніше виявилися у поезії періоду “трьох літ”. В останні роки свого життя він лише вияскравлює їх, конкретизуючи, зокрема, свої державницькі інтереси й прагнення. Так, у поемі “Юродивий” (1857 p.) T. Шевченко звертає свій духовний зір до американської держави з Джорджем Вашингтоном на чолі як певної моделі й орієнтира для українського суспільства:
О роде суєтний, проклятий.
Коли ти видохнеш?
Ми діждемося Вашінітона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!
Подивляє обізнаність Т. Шевченка із світовим процесом, в якому, природно, його найбільше цікавили національно-визвольні рухи, в тому числі й рух американського народу за незалежність під проводом Джорджа Вашингтона. Постать першого американського президента і як героя національно-визвольної війни, і як державного діяча, який керувався у своїй діяльності “праведним законом” – Конституцією, що розроблялася під його керівництвом, приваблювала великого Кобзаря.
Як же сприйняло Т. Шевченка в наш час американське
Джон Ф. Кеннеді: “Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто опікував, а й культуру світу, його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини”.
Ліндон Б. Джонсон: “Любов до українського поета цілком зрозуміла і гордість з його досягнень цілком виправдана.
Прикметно, що тут, у столиці великої і вільної республіки, поставлено статую Шевченка, щоб вона усім живим і тим, хто прийде після нас, нагадувала про його велич.
Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, як українець,- він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, як поетом,- він був хоробрим войовником за права і волю людей. Він писав вірші, щоб вести рішучий бій за волю. Його поезія – народу й для народу.
Вона подавала надію тим, що впадали розпач, і спонукала до дії тих, хто без неї погодився б на рабство.
Коло Шевченкових слухачів було таке широке, а вплив був такий великий, що його слова знаходили читача і любов далеко поза кордонами рідної країни. Видання його поезій були такі вартісні, що кожна родина старалася мати дві книжки – Біблію і Шевченка…”
Дуайт Ейзенхауер: “Дня 13-го вересня 1960-го року, коли підписом я перетворив на закон ухвалу, яка уповноважувала будову цього пам’ятника, сподівався, що ви влаштуєте урочистість відкриття, яка б відповідала величі Тараса Шевченка.
Цей день настав, і ви прийшли тисячами з усіх частин Сполучених Штатів Америки; ви прийшли з Канади, з Латинської Америки і Європи та навіть далекої Австралії, щоб вшанувати пам’ять поета, який так промовисто висловив невмирущу рішучість людини боротися за волю та її незгасаючу віру в кінцеву перемогу.
Цей поступ прихильників волі, щоб віддати салют українському героєві, перевершує мої сподівання.
…Він герой волі не тільки для себе самого. Коли він говорив про українську незалежність від російського колоніального правління, він ставив під загрозу свою власну волю.
Коли ж він приєднався до братства, метою якого було встановлення республіканської форми влади в країнах Східної Європи, його було ув’язнено і навіть відібрано право на олівець та папір, щоб записувати свої думи про волю.
Сьогодні такий самий зразок життя існує в Радянському Союзі та в усіх поневолених країнах. Де тільки при владі є комунізм, там нав’язується контроль думки, вислову і насправді кожної фази людського існування, яку держава забажає опанувати…
Відкриваючи цей пам’ятник великому українському Поетові XIX ст., ми заохочуємо сьогоднішніх поетів в Україні, в Східній Європі, в усьому світі включати в їхні вірші прагнення людства до волі, до самовислову, до національної незалежності та до волі для всіх людей.
Якби Шевченко жив сьогодні, він був би у перших лавах цього великого змагання…”
За останній час два американських президенти – Дж. Буш і У. Клінтон – відвідали Україну уже як вільну, незалежну державу. Виступаючи в парламенті України, Джордж Буш зачитав полум’яні рядки Шевченка про правду і свободу, нагадавши присутнім, що на американській землі, у Вашингтоні, споруджено пам’ятник геніальному сину українського народу.
Президент США Уільям Джефферсон Клінтон на зустрічі з киянами біля стін Національного університету ім. Т. Шевченка 12 травня 1995 року назвав геніального Кобзаря лицарем свободи, борцем, що торував шлях вільній, демократичній Україні.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)