Інтимна лірика Кобзаря – Тарас Григорович Шевченко

Тарас Григорович Шевченко

Інтимна лірика Кобзаря

Земний світ для великого Кобзаря – це світ “широкий та веселий, ясний та глибокий”. І цей світ неможливий без кохання. Духовному ідеалові поета відповідає вірне, щире кохання. Уже в ранніх баладах Шевченко оспівав таке кохання, над яким невласна навіть смерть:

Єсть серце єдине, серденько дівоче,

Що плаче, сміється, і мре, й оживає,

Святим духом серед ночі

Понад ним витає.

Все життя поет згадував своє перше кохання, Оксану Коваленко, “чужу чорнобриву”, згадував

щастя вже від того, “як побачить диво – твою красоту”. У найжорстокіших умовах царської солдатчини він писав:

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх.

Пташиний спів вивів у долину “з біленької хати” дівчину в “білій свитині” до молодого козака. Кохання козака і дівчини таке ж чисте та незаймане, як білий цвіт калини. Кохання – ось де земний рай. “Якого ж ми раю у Бога благаєм?” – запитує поет (“Зацвіла в долині…”).

Адже без кохання людина не може жити, без кохання “літа тії молодії

марне пронеслись”, без кохання “не живем, а тілько ходим та згадуєм тії годи, як жили колись” (“І широкую долину…”). Поет розумі?, що без милого страшна жіноча недоля:

Ой мамо,

Страшно дівувати,

Увесь вік свій дівувати,

Ні з ким не кохатись.

(“Не тополю високую…”)

Мальовничі картини української природи служать Шевченкові тлом, що надає почуттям і стосункам закоханих особливої краси, задушевності, зворушливості:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Пташечка зраділа

І защебетала.

Інтимна лірика взагалі посідає важливе місце в житті поета після заслання. Шевченко мріяв створити сім’ю, покладав надії на шлюб з Лікерою Полусмаковою, а коли мрія не здійснилась, його охопило почуття безнадії та самотності:

Минули літа молодії,

Холодним вітром од надії

Уже повіяло. Зима!

Сиди один в холодній хаті,

Нема з ким тихо розмовляти,

Ані порадитись…

(“Минули літа молодії…”)

Але які сердечні слова знайшов поет для опису сімейного щастя:

А я буду груші рвати,

Діткам подавати…

З дружиною єдиною

Тихо розмовляти.

Тойді, серце, як бралися,

Сі древа садив я…

Щасливий я! –

І я, друже, З тобою щаслива!

(“Подражаніє”)

Отже, зворушлива сила інтимної лірики великого Кобзаря й досі бентежить душі багатьох поколінь. ?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Інтимна лірика Кобзаря – Тарас Григорович Шевченко