В Кінці кінців, наприкінці травня 1859 року, Шевченко одержує дозвіл на відвідування України на п’ять місяців. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Козачковским, пише нові вірші, малює картини, плаває з рибалкою, ловить рибу, захоплюється красою України. Хвилюючими моментами для Тараса Шевченко під час цієї подорожі було відвідування рідних сіл
Відвідав Корсунь, Моринці, Кириловку й інших. Як розповідають у спогадах, у Кириловку Тарас Григорович прибув у жнива, у липні місяці, до брата Йосипові. Всі люди були на
Як не переконував Тарас Григорович, що він їхній дядько, діти не вірили йому. А коли Тарас Григорович заспокоїв дітей, тоді й сам заплакав. Він попросив сусідок зварити вечерю.
Після панщини ввечері всі родичі зійшлися до Йосипа, разом вечеряли й поздоровляли Тараса. Він сказав рідним, що незабаром вони будуть звільнені від кріпосництва…
Там же, у Кириловке, поет зустрівся й зі
– Мама, мама, вас який-небудь Тарас кличе…
– Який Тарас? – запитую, а сама й з місця не можу зрушитися, але от і сам він іде
– Здраствуй, сестра… – Я вже й не знаю, що діялося із мною тоді. Сіли ми на призьбі, він, нещасний, поклав голову на коліна й просить, щоб я розповідала йому про життя своєї гіркої”.
Але за Шевченко увесь час доглядає поліція, і вже коли він, перепливши на човні Дніпро, ішов до села Прохоривка, до Максимовича, він був арештований. Привізши Шевченко в Київ і зробивши допит, йому дозволили жити під наглядом поліції. Тут він зустрівся зі своїм старшим товаришем, художником Сошенко, що викладав малювання в 2-й київської гімназії, а також познайомився з молодим учителем Михайлом Чалим, майбутнім біографом його.
Розглянувши доноси, зроблені на Шевченко під час його подорожі по селах Київщини, київський генерал-губернатор повідомив шефові жандармів про те, що справа Шевченко залишено без наслідків і що йому дозволене вернутися Впетербург.
Відвідавши своїх київських знайомих і діставши дозвіл на повернення в Петербург, Шевченко, не пробув в Україні й трьох місяців, відправився з Києва. 13 серпня, заїхавши в Переяслав, поет відвідав знову Козачковского.
Але І за ці три місяці Шевченко побачив багато чого. Воно лягло йому на серце страшним тягарем, скрізь бачить важкі наслідки Переяславского договору, що у свій час зробив гетьман Богдан Хмельницький з Москвою саме тут у Переяславі, де ще в 1845 році поет написав своє безсмертне “Заповіт”. Козачковский згадує, що настрій у Шевченко був гнітючий. Побувавши там два дні, Шевченко написав гостру сатиру на Богдана Хмельницького.
Це стародавнє козацьке полкове місто Переяслав, колись гарн і гордий, тепер був зруйнований, занедбаний. І ця картина, що стояла перед Шевченко, начебто персоніфікувала всю Україну. Наш поет вертався в російську столицю із ще більшим переконанням, що всі те нещастя принесла в Україну Москва
(2 votes, average: 4.50 out of 5)