Шевченко: “Поет зовсім народний”

“Поетом зовсім народним” Добролюбов назвав Тараса Григоровича Шевченко (1814-1861): “Він вийшов з народу, жив з народом і не тільки мислию, але обставинами життя був з ним міцно й кровно зв’язаний”. На частку Шевченко, великого українського поета, випали всі лиха, які знала життя кріпака. Рано осиротівши, він зазнав багато горя, прислужуючи спочатку вчителю-вчителеві-учителеві-дячкові-вчителеві, потім маляреві-дияконові-маляру й, нарешті, самому поміщикові.

Постійні побої вже в раннім дитинстві породили в душі поета “на все життя,

– писав він в автобіографічному оповіданні, – глибока відраза й презирство до всякого насильства однієї людини над іншим”.

У вісімнадцять років Шевченко був відданий поміщиком у навчання до мальовничого майстра в Петербурзі. Життя його в мальовничій майстерні була не легше, ніж у сільського дячка або в передній у поміщика. У світлі весняні ночі юнак “бігав у Літній сад малювати зі статуй”; його талант був замічений петербурзькими художниками. Художник К. П. Брюллов написав портрет В. А. Жуковського, і на гроші, виручені від продажу портрета, Шевченко в 1838 році був викуплений у поміщика.

Тарас

Шевченко успішно закінчив Академію мистецтв. У той же час він прославився як чудовий поет. Але для царського уряду він як і раніше залишався безправним мужиком.

Арештований в 1847 році за участь у таємному політичному суспільстві – Кирило-Мефодіївськім братерстві, Шевченко за розпорядженням пануючи був зданий у солдати “під найсуворіший нагляд і із забороною писати й малювати”. “У продовження десяти років я крім степу, казарми нічого не бачив і крім солдатського рабського мовлення нічого, не чув”, – відзначав поет у щоденнику. В. цих каторжних умовах він тайкома продовжував писати, але зумів зберегти лише невелику частину написаного

Тільки в 1858 році Шевченко було дозволено повернутися в Петербург. Він гаряче прийнявся за творчу роботу, В 1860 році Шевченко привласнили звання академіка гравюри. Але сили його були підірвані, навесні 1861 року поет помер. З 47 років життя тільки 13 він провів на волі. Боротьбі за людські права, проти всіх форм гноблення й деспотизму присвячена творчість великого кобзаря.1 В 1840 році вийшов перший збірник творів Шевченко – “Кобзар”, у який увійшло всього вісім віршів.

Але до цього часу їм були написані Балада “Причинна” (“Зіпсована”), початок який “Ревінні та стогне Днипр широкий…” стало улюбленою народною піснею, поема “Катерина” і інші добутки, що прославили Тараса Шевченко як талановитого, справді народного поета. Цю славу усталило “Заповіт поета” (“Як умру, то поховайте…”, 1845), поеми “Гайдамаки” (1841), “Сон” (1844), “Наймичка” (1845), “Кавказ” (1845), “Юродивий” (1857).

Шевченко був полум’яним патріотом пригнобленої України й співаком братерства всіх народів. Він мріяв про тім часі, коли на обновленій землі не буде царів і панів,

А щастя матері й сина И люди будуть на землі (Пер. С. Липкина) Але цей час не прийде саме собою, і поет сміло призиває народ до боротьби за волю: …Вставайте, Ланцюга розірвіть, Злою вражескою кров’ю Волю окропите.

Тісно пов’язаний з російською літературою й росіянином революційно-демократичним рухом, Шевченко став основоположником нової української літератури й української літературної мови. Літературні й політичні погляди Шевченко формувалися під безпосереднім впливом Бєлінського п Гоголя. З Бєлінським поет познайомився в 1840 році й часто зустрічався з ним під час перебування в Петербурзі. “Своїм великим іншому” називав Шевченко Гоголя в присвяченому йому вірші (“Гоголеві”). Перебуваючи в посиланні в Оренбурзі, Шевченко зблизився із засланими революціонерами: С. Сераковским, Л. Плещеєвим, М. Михайловим і ін.

Після повернення з посилання в Петербург Шевченко ввійшов у кружок “Сучасника”, став близьким другом Чернишевського й Добролюбова.

Прагнення народів, що населяли Росію, розвивати власну культуру жорстоко переслідувалося царським урядом. Але передова російська Література, боровшаяся проти тиранії, завжди підтримувала паростки національних культур і допомагала їхньому розвитку. Яскравий приклад братньої підтримки й сприятливого впливу російської літератури на розвиток національних талантів – творчість Шевченко.

Цей вплив виявився й у Творчості письменників Грузії – И. Г. Чавчавадзе (1837 – 1907), Вірменії – Хачатура Абовяна (1805-1848) і Ми-каэла Налбандяна (1829-3866), Азербайджану – М. Ф. Ахундова (3812-1878), Казахстану – Абая Кунанбаева (1845-1904) і ін. Велике був вплив ідей російських революційних демократів і на розвиток світової літератури


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Шевченко: “Поет зовсім народний”