“Щира любов очищає й піднімає всякої людини зовсім преобразуя його”

У добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” ми зустрічаємося зі зразками любовних листів початку дев’ятнадцятого століття. Ці листи, як і весь роман, написані у віршах, у цьому їхня відмінність від звичайних листів. Рубіж XVIII-XIX століть називають епістолярною епохою.

У той час було модно писати листа, багато хто з них зараз опубліковані як документи й зразки писемності того часу.

Не випадково Бєлінський назвав роман “Євгеній Онєгін” “енциклопедією російського життя”. Любовна переписка російських дворян знайшла відбиття

в пушкінському шедеврі.

У контексті роману у віршах лист Тетяни й лист Онєгіна являють собою відносно самостійні тексти. Автор намагається переконати читача в тім, що в добутку наведені справжні листи: “Лист Тетяни переді мною; / Його я свято бережу” або “От вам лист його точь у точь”. Швидше за все, саме з метою створити видимість “чужого” тексту обоє листи написані інакше, чим глави роману. Пушкіна, що створив особливу строфіку роману й майстерно опанував “онегинской строфою”, позбавляє тексти листів даної прекрасної риси. Листа двох головних героїв цієї вже стала класичним зразком для

наслідування любовної історії (майже всі романи И. С. Тургенєва варіюють фабулу: “вона його полюбила – він неї відкинув; він усвідомив свою помилку, але щось заважає їм бути разом”) існують як текст у тексті, цим визначаються їхня особливість і своєрідність оформлення.

Наприклад, перед кожним посланням Пушкін дає заголовок – “Лист Тетяни до Онєгіна”, “Лист Онєгіна до Тетяни”.

Близькість тим двох листів, паралельність почуттів і переживань героїв наштовхують на думку про певну симетрію в композиції пушкінського тексту. Але основна роль листів – розкриття внутрішнього миру персонажів. Без відвертої й проникливої сповіді Тетяни важко уявити собі цей жіночний і ліричний образ.

А лист Онєгіна відкриває його відношення до миру більше, ніж весь текст роману.

У листі Тетяни ми бачимо ідеалізований образ Онєгіна. Тетяна наївно вірить, що Євгеній здатний співчувати й не стане нехтувати її після настільки відвертого визнання в любові:

Тепер, я знаю, від вас залежить

Мене презреньем покарати.

Але ви, до моєї нещасної частки

Хоч краплю жалості зберігаючи,

Ви не залишите мене.

Але Тетяна помилилася. Онєгін навіть не соизволил відповісти:

Але день протік, і немає відповіді.

Іншої настав: всі немає як немає.

Бліда, як тінь, з ранку одягнена,

Тетяна чекає: коли ж відповідь?

Героїня шукає розуміння. Звичне для неї з дитинства самітність, як виявилося, обтяжує неї. Недосвідченій дівчині потрібна захист, захист від її думок і почуттів, які вона вже не може переживати одна, але не знає, кому вилити душу:

Уяви: я тут одна,

Ніхто мене не розуміє,

Розум мій знемагає,

И мовчачи гинути я повинна.

ЧиЗдатний пушкінський герой урятувати закохану, що гине від самітності сільську дівчину? Онєгін не відчуває себе рятівником. Йому приємне визнання в любові: “Мені ваша щирість мила; / Вона у волненье привела / Давно, що умолкнули почуття,”.

Але Євгенію не цікава Тетяна, він не знаходить їй місця у своєму розміряному й безглуздому житті.

Коли Тетяна пише по французски коханому, вона не може навіть припустити дурних властивостей адресата. Для неї Онєгін – чесна й відкрита людина (“Але мені порукою ваша честь”). Вона запевняє себе, що він саме той, про кого вона давно мріяла (“Я знаю, ти мені посланий богом”; “Ти в сновиденьях мені був, / Незримий, ти мені був вуж милий”).

Почавши свій лист увічливим звертанням на “ви”: “Як вам пишу…”, Тетяна поступово запевняє себе в тім, що Онєгін – її герой, її рятівник і захисник, і переходить на “ти”: “Я твоя”; “Я знаю, ти мені посланий богом”; “Ти в сновиденьях мені був”. Але наприкінці листа, начебто одумавшись, вона знову переходить на “ви” (“ваша честь”).

Лист побудований так, що на початку й наприкінці героїня проходить процес усвідомлення себе й своїх учинків, усвідомлює, називаючи дії й стани: “Як вам пишу”; “Я знаю”; “Кінчаю! Страшно перечесть…”. Але, коли з головою йде у свої переживання, вона забувається й говорить навіть те, чого й не випливало говорити: “Я твоя”; “Долю свою… тобі вручаю”; “Твого захисту благаю”.

Тетяна волає до кращих почуттів, які, на її думку, повинні бути в її обранці: любові, жалості, честі. Але Онєгін не виявив цих якостей. “Полюбите ви знову: але… / Учитеся панувати собою”, – ці жорстокі, на мій погляд, слова вимовляє Євгеній, не зауважуючи сліз Тетяни.

Дмитрик 12 років. Заробив Татові на нову машину, і продовжує заробляти по 300$ у день.

Дмитрик 12 років. Заробив Татові на нову машину, і продовжує заробляти по 300$ у день.

Хлопець потрапив у ПСИХУШКУ після цієї гри. ЗАХОДЬ! Якщо не боїшся!

Хлопець потрапив у ПСИХУШКУ після цієї гри. ЗАХОДЬ! Якщо не боїшся!

70% Шлюбів розпадаються після відвідування цього сайту! Отут є компромат на кожний.

70% Шлюбів розпадаються після відвідування цього сайту! Отут є компромат на кожний.

Перевір свої навички водіння в новому онлайн симуляторе.

Перевір свої навички водіння в новому онлайн симуляторе.

З листа Онєгіна видно, який він представляє жінку, який вирішив зізнатися в любові:

Передбачаю все: вас образить

Сумної таємниці объясненье.

Чому Тетяну повинне образити визнання в любові?

Яке гірке презренье

Ваш гордий погляд зобразить!

Я не можу представити презирство в погляді пушкінської героїні. Тетяна здатна співчувати й любити, але нехтувати зовсім не в характері пушкінського ідеалу жінки. Онєгін чує “гнівний докір”, передбачає “злісні веселощі” з боку Тетяни.

Зате себе літній “джигун” бачить у найпривабливішому світлі. Він представляє себе в листі людиною, здатним любити, любити щодня. Чого коштують рядка, який захоплювався В. Маяковський: “Я ранком повинен бути впевнений, що з вами вдень побачу я”. Тетяна у своєму листі була набагато скромніше: “Хоч рідко, хоч у тиждень раз / У селі нашої бачити вас”.

Більше того, здатність любити Онєгін зв’язує тільки зі своєю персоною. На його думку, Тетяна не могла навіть знати про страждання любові:

Коли б ви знали, як жахливо

Нудитися жаждою любові,

Палати – і розумом всечасно

Упокорювати хвилювання в крові…

Онєгін представляє себе жертвою: “Від усього, що серцю мило, тоді я серце відірвав; / Чужий для всіх, нічим не зв’язаний”. Він навіть не виражає жалі про те, що став убивцею Ленского: “Ще одне нас розлучило… / Нещасною жертвою Ленский упав”. Онєгін не виразив каяття, ніяк не позначив своєї провини в смерті друга:

Але від друзів урятуй нас, боже!

Уж ці мені друзі, друзі!

Про їх недарма згадав я.

Коли Євгеній пише лист, визнаючись у любові замужній жінці, він думає тільки про себе, Тетяна залишається далека від нього. Вона набагато далі, ніж була коли те, у той час коли “проповідував Євгеній”, міркуючи про почуття, у якому нічого не розумів. Онєгін протягом усього листа звертається до Тетяни на “ви” (“вас образить”; “дивитися на вас”). Він просто не здатний забутися у своєму почутті любові й мимоволі (як Тетяна) перейти на “ти”:

Порожнє “ви” серцевим “ти”

Вона, обмолвясь, замінила.

Обоє листи побудовані як визнання в любові. Визнання Тетяни щиро й відверто. Вона забуває про себе й пише навіть те, що звучить як те непристойно. Наприклад, вона переходить на “ти” з малознайомою людиною й говорить йому: “Я твоя”.

Героїня у своїй наївності бачить у Євгенію тільки достоїнства, не зауважуючи таких очевидних (для читача) недоліків.

Лист Онєгіна, навпаки, більше звернено до автора послання, чим до адресата. Від Тетяни пушкінський герой очікує тільки гірших реакцій: “Яке гірке презренье ваш гордий погляд зобразить”; “Яким злісним веселощам, / Бути може, привід подаю”.

Для обох героїв властиво представляти себе скривдженими й незрозумілими. “Ніхто мене не розуміє”, – пише Тетяна. Онєгін, боячись бути незрозуміл і відкинутим, немов вторить Тетяні: “Боюся: у благанні моєї смиренної / Побачить ваш суворий погляд / Витівки хитрості знехтуваної…”

Лист як один зі способів розкрити внутрішній мир персонажа, представити читачеві мовлення героїв, відмінну від мовлення автора й оповідача, виконує своє призначення в пушкінському тексті. Лист – це ще й спосіб протиставлення персонажів. Саме в листах Пушкін відкриває, наскільки різні Онєгін і Ларіна.

Це пояснює задум автора: героям не призначено бути разом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Щира любов очищає й піднімає всякої людини зовсім преобразуя його”