Неля Семенівна Шейко-Медведєва (25 жовтня 1947, Борислав) – українська поетеса, драматург, театральний критик. Кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників України.
Талановита письменниця Неля Шейко-Медведєва народилася на Львівщині, в місті Бориславі. “Згадуючи дитинство, – відзначає вона, – я неодмінно згадую пісні свого краю, казки земляків – бойків та лемків, оповідки моєї бабусі, яка піввіку прожила на півдні України, в донецьких степах. Ці фантастичні оповідки вона успадкувала від матері-полтавчанки
Це був мій особистий театрик, завдяки якому я спізнала ні з чим незрівнянну втіху творчості, була і могутньою чаклункою, і злою примарою, королівною і сиріткою, янголом і бісиком. Була і буду щасливою бранкою незримого царства Фантазії, створеного уславленими і невідомими геніями мого народу”.
Після закінчення школи Неля Шейко-Медведєва навчалася на філологічному факультеті Львівського
Нині проживає у Києві. Пише як літературною мовою, так і отчою говіркою – для душі, для дітей, для земляків. Є авторкою збірок п’єс-казок для дітей “Квітка щастя” і “Чари осіннього лісу”. Як і народні казки, твори Шейко-Медведєвої повчальні, в них завжди добро перемагає зло, а правда торжествує над кривдою. дійові особи зазнають і лиха, і радості, виявляють свої чесноти і вади характеру.
Так, наївний Петрусь із драми-казки “Квітка щастя” знайшов Цвіт Папороті та почувався щасливим. Але квітка вимагала схиляння перед нею, вона заборонила хлопцеві ділитися своїм багатством із друзями, лякаючи тим, що воно пропаде і для Петруся, коли він віддасть комусь бодай найменшу частинку. догоджаючи Цвіту Папороті, юнак зробив чимало помилок, завдав багато лиха рідним і близьким. І тільки усвідомивши, що вірні друзі дорожчі за найбільше багатство, Петрусь знову став доброю та чуйною людиною. Захопливі твори Нелі Шейко-Медведєвої залюбки читають молодші та старші діти.