Поезія Т. Шевченка здобула загальнонародне визнання, принесла її творцеві любов читачів і невмирущу славу. Але не менш багатою і цікавою є творчість Шевченка-художника.
Образотворча спадщина Шевченка дуже велика: нині відомо понад 1000 портретів, пейзажів, історичних та жанрових композицій, виконаних художником у техніці офорта, акватинти, сепією й олівцем, аквареллю та олійними фарбами.
Оцінюючи значення Шевченка як живописця, його сучасник і друг художник Л. М. Жемчужников відзначав: “І на цьому шляху він був одним з перших, хто звернувся
Ще в роки навчання в Академії художеств Шевченко захопився створенням реалістичних жанрових картин. Уже перший його живописний твір “Сирітка-хлопчик під тином ділиться милостинею з собакою”, що, на жаль, не зберігся, був удостоєний срібної медалі.
Зміст живописних творів Шевченка часто перегукується зі змістом його поезій. Наприклад, картина “Катерина” виконана за сюжетом
Значне місце в живопису Шевченка належить портретному жанру. Художник зображував своїх товаришів, знайомих, самого себе, а крім того, виконував портрети і на замовлення. У написаному аквареллю ще під час перебування у кріпацькій неволі портреті Є. П. Гребінки Шевченко виявив значні здібності портретиста. А створений олійними фарбами три роки по тому “Автопортрет” (1840-1841) свідчить уже про великі досягнення художника в цьому жанрі.
У портреті Маєвської Шевченко втілив один із кращих своїх жіночих образів. Він майстерно зображує привабливе молоде обличчя, тонко передає ледве вловиму посмішку, яка надає образові невимушеної життєвості і задушевності.
У цьому портреті, як і в портретах сім’ї Закревських, дітей В. М. Рєпніна, у портретах Горленко, Лизогуба, Кейкаутової та інших, створених ним під час подорожі Україною, Т. Г. Шевченко виявляє себе як художник, котрий досконало оволодів вершинами портретного реалістичного мистецтва. Він не просто копіював людське обличчя, а намагався проникнути у внутрішній світ людини, дати її глибоку психологічну характеристику.
Часто звертався Т. Шевченко й до акварельного живопису. Уже в ранньому своєму творі – “Марія”, виконаному за сюжетом поеми О. С. Пушкіна “Полтава”, Тарас Григорович показав себе видатним майстром акварельного живопису. Витончений малюнок тут вдало поєднано з багатством кольорів.
Аквареллю Шевченко написав велику кількість творів, серед них жанрові картини, портрети й низку прекрасних пейзажів, зокрема “Новопетров-ське укріплення з Хівинського шляху”, “Місячна ніч на Кос-Аралі”, “Форт Кара-Бутак”, “Крутий берег Аральського моря”, виконані під час заслання (1847-1857), та інші.
Особливу славу Шевченко здобув своїми графічними творами, виконаними в різних техніках. Гравюру художник вважав одним із найбільш доступних для народу видів у мистецтві.
1844 року він виконав серію офортів під назвою “Живописна Україна “, в яких зобразив сцени із життя і побуту простого українського народу, його історичного минулого, а також мальовничі краєвиди рідної України: “Судня рада”, “Старости”, “У Києві”, “Видубицький монастир” та ін. У цих роботах Шевченко показав свою велику художню майстерність, яка виявилась в умінні легко оперувати світлотінню, досягати прозорості тонів.
Незважаючи на царську заборону писати і малювати, Шевченко під час заслання створив багато малюнків сепією та олівцем на Теми із життя і побуту казахського народу. Найвідоміший з них – “Казахські діти-байгуші”, “Державний кулак”, “Казашка Катя”. Цікава також серія малюнків під назвою “Притча про блудного сина”.
В одному малюнку із цієї серії – “Кара шпіцрутенами” художник сміливо показав те, що до нього не наважувався зробити жоден живописець,- знущання з людини в царській армії, ганебне приниження людської гідності.
Серед графічних творів Шевченка значне місце посідають портрети діячів культури, близьких та друзів, автопортрети. На особливу увагу заслуговують “Автопортрет з свічкою”, портрет відомого артиста-трагіка Айри Олдріджа, “Автопортрет 1843 року”.
1858 року приїхавши до Петербурга, Шевченко здійснив свою давнішню мрію – почав опановувати нову для нього техніку акватинти. Одним із перших видатних творів, виконаних у цій техніці, є “Притча про робітників на винограднику”, сюжет для якого художник узяв з відомої картини Рембрандта. За цю та низку інших гравюр Петербурзька Академія художеств 1860 року присвоїла Т. Г. Шевченкові звання академіка гравюри.
Висновок. За своє небагаторічне творче життя Шевченко-художник встиг виконати велику кількість творів високої художньої якості в різних жанрах і різних техніках.
Ще за свого життя він був для багатьох представників демократичної інтелігенції прикладом самовідданого служіння народові. Шевченко визначив напрями розвитку не лише літератури, а й образотворчого мистецтва України шляхом гуманізму, народності, боротьби за кращу долю людей.
Опорні слова й поняття: реалістичні жанрові картини, портретний живопис, техніка офорта, акватинта, акварельний живопис, графічні Твори, гравюра.
План відповіді
1. Зв’язок сюжету оповідання ” Максим Тримач” з українською народною творчі-
2. Романтичний струмінь опо-
3. Реалістичність оповіді, соціальні причини побутового конфлікту.
38. Визначте жанр та особливості сюжету твору Марка Вовчка “Максим Тримач”.
В оповіданні Марка Вовчка “Максим Тримач”, що увійшло в збірку “Народні оповідання”, родинно-побутовий мотив розроблено в дусі українських народних пісень і балад. Тобто за жанрово-стилістичними ознаками його можна визначити як романтичне оповідання. Сюжет оповідання переносить читача у світ стародавніх українських повір’їв і легенд, пісень-балад, в часи козацтва, коли в умовах бойового, неспокійного, сповненого небезпек і злигоднів життя складалися могутні, вольові й горді характери українців. У ньому виразно виявлено романтичний струмінь, опоетизовано виключних, сильних особистостей, піднесених над оточуючим середовищем, поставлених у незвичайні, ускладнені ситуації.
Цей сюжет побудовано на епізодичній події саме такого, незвичайного характеру.
Проте письменниця не ідеалізує давнину, вона критично ставиться до патріархальних форм давнього козацького й селянського життя з його соціальною нерівністю й деспотичною, непохитною владою старшого покоління. Герої Марка Вовчка не миряться зі сваволею старших, родинним деспотизмом і, зовні ніби підкорившись, виявляють гострий внутрішній протест або трагічно виходять із конфлікту.
В оповіданні “Максим Тримач” освячена патріархальними традиціями селянського побуту покірливість дітей волі батьків призвела до загибелі вродливу, з сильним характером дівчину Катрю. Вона з батькової волі надовго розлучається з коханим, а коли дізнається про загибель Семена, кидається в Дніпро і тим самим утверджує нездоланну силу свого Кохання.
Суворий, невблаганний батько, старий Максим тяжко переживає, сумно йому в хаті. А як подивиться на Дніпро, так і плаче за дочкою, визнаючи: “Загубив я твій вік молоденький!” Винуватця трагедії ніхто не карає, він сам усвідомлює свою провину, тяжко страждає, карається. Багато переживши і передумавши після смерті старшої дочки, меншу доньку Максим одружив уже з тим, хто їй був до вподоби.
Утворі “Максим Тримач” загальний романтичний колорит пов’язаний з реалістичністю оповіді. Зокрема висвітлено соціальну причину тяжкого побутового конфлікту: багатий Максим Тримач не хоче віддати заміж свою дочку за бідняка Семена.
Похмура, трагічна тема баладного характеру зумовила й відповідне звучання оповідання “Максим Тримач”. Воно відзначається емоційністю, схвильованістю викладу.
Висновок. При аналізі сюжету романтичного оповідання Марка Вовчка “Максим Гримач” відчувається зв’язок з народною баладою, яка хоч і має романтичний характер, але малює передусім реальні події.
Опорні слова й поняття: романтичне оповідання, родинно-побутовий мотив, Балада, романтичний колорит, реалістичність оповіді, жанр, сюжет, зв’язок із народною творчістю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)