Романтичний пафос “Пісні про Сокола&;amp;;amp

Оповідання Максима Горького “Пісня про Сокола” написаний по великих канонах романтизму. Темна й сира ущелина, цілком романтичний пейзаж, невідомо де й коли відбувається дія. Відважний Сокіл тужить за небом, куди йому вже ніколи не піднятися. Він умирає відважним бійцем, що мріє про нову сутичку з ворогами, і читачі розуміють, що це не особисті вороги Сокола, а вороги його великої вітчизни, що світла й прекрасна, як це нескінченне небо

“- ПРО, якщо б у небо хоч раз піднятися!.. Ворога пригорнув би я… до ран грудей і… захлинувся б

моєї він кров’ю!.. ПРО, щастя битви!..”

Переможений, але не зломлений, Сокіл гине, збентеживши спокій Ужу, усомнившегося на мить у своїй правоті, щасті, знанні життя

Міщанське самовдоволення Ужу похитнуто на мить, але це заслуга сміливого й самовідданого бійця Сокола. У цьому автор бачить його головне призначення, місію на землі

Так, Сокіл загинув, але він заронив іскру сумніву в душу самовпевненого Ужу, похитнув його самовдоволення. І автор співає славу Соколові, вихваляючи його подвиг, самовідданість і сміливість

“Пускай ти вмер!.. Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом,

закликом гордим до волі, до світла! Шаленості хоробрих поїсти ми пісню!..” Незвичайність тематики й гражданственний пафос добутку висунули його в розряд неординарних, найцікавіших створінь письменника.

Ритмічна проза, який написана пісня, дозволяє читачам легко неї запам’ятати, цитувати в підходящих випадках. Багато фраз із “Пісні про Сокола” стали крилатими словами, а це доля лише геніальних добутків

Оповідання Максима Горького “Пісня про Сокола” написаний по великих канонах романтизму. Темна й сира ущелина, цілком романтичний пейзаж, невідомо де й коли відбувається дія. Відважний Сокіл тужить за небом, коли йому вже ніколи не піднятися. Він умирає відважним бійцем, що мріє про нову сутичку з ворогами, і читачі розуміють, що це не особисті вороги Сокола, а вороги його великої вітчизни, що світла й прекрасна, як це нескінченне небо

Переможений, але не зломлений, Сокіл гине, збентеживши спокій Ужу, усомнившегося на мить у своїй правоті, щасті, знанні життя

Міщанське самовдоволення Ужу похитнуто на мить, але це заслуга сміливого й самовідданого бійця Сокола. У цьому автор бачить його головне призначення, місію на землі

Так, Сокіл загинув, але він заронив іскру сумніву в душу самовпевненого Ужу, похитнув його самовдоволення. І автор співає славу Соколові, вихваляючи його подвиг, самовідданість і сміливість

Незвичайність тематики й гражданственний пафос добутку висунули його в розряд неординарних, найцікавіших створінь письменника. Ритмічна проза, який написана пісня, дозволяє читачам легко неї запам’ятати, цитувати в підходящих випадках. Багато фраз із “Пісні про Сокола” стали крилатими словами, а це доля лише геніальних добутків


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Романтичний пафос “Пісні про Сокола&;amp;;amp