У роки Великої Вітчизняної війни письменник як артилерист пройшов довгий шлях від Сталін-Граду до Чехословаччині. Серед книг Юрія Бондарева про війну “Гарячий сніг” займає особливе місце, відкриваючи нові підходи до рішення моральних і психологи-ческих завдань, поставлених ще в його перших повістях “Батальйони. просять вогню” і “Останні залпи”. Ці три книги про війну – цілісний і мир, що розвивається, дос-тигший в “Гарячому снігу” найбільшої повноти й об-різної сили
Події роману “Гарячий сніг” розвертаються
В “Гарячому снігу”
“Гарячий сніг” – це недовгий марш армії, що вивантажилася з ешелонів, ге-нерала Бессонова й бій, що так багато вирішив у долі країни; це захололі морозні зорі, два дні й дві не-скончаемые грудневі ночі. Без ліричних відступ-лений, начебто в автора від постійної напруги пе-рехвачено подих, роман “Гарячий сніг” відрізняється прямотою, безпосереднім зв’язком сюжету з подлин-ными подіями Великої Вітчизняної війни, з од-їм з її вирішальних моментів. Життя й смерть героїв роману, самі їхні долі висвітлюються тривожним світлом справжньої історії, у результаті чого все знаходить ве-сомость, значущість
У романі батарея Дроздовского чи поглинає не всю читацьку увагу, дія сосредоточе-але по перевазі навколо невеликого числа персона-жей. Ковалів, Уханов, Рубін і їхні товариші – частка великої армії, вони – народ, народ у тій мері, у який типізована особистість героя виражає духовні, моральні риси народу. В “Гарячому снігу” образ народу, що встав на війну, виникає перед нами в ще небувалій до того в Юрія Бондарева повноті вираження, у багатстві й разнооб-разии характерів, а разом з тим і в цілісності. Цей образ не вичерпується ні фігурами молодих лийте-нантов – командирів артилерійських взводів; ні до-лоритными фігурами тих, кого традиційно прийнято вважати особами з народу, – начебто б небагато трусли-вого Чибисова, спокійного й досвідченого навідника Ев-Стигнеева, прямолінійного й грубого їздового Рубіна; ні старшими офіцерами, такими як командир дивуй-зии полковник Деев або командуючий армією генерал