Роман у листах Ричардсона “Памела, або Вознагражденная чеснота”

Памела, тільки-но достигшая п’ятнадцяти дет, дочка бідної, але доброчесної подружньої пари Эндрюс, повідомляє в листі до батьків, що шляхетна дама, у служінні в якої вона провела останні кілька років свого життя, померла від важкої хвороби. Її шляхетність і добре відношення до Памеле виразилося не тільки в тім, що вона навчила дівчину читати й уважати, але й не забула про її Майбутнє на смертному одрі, довіривши турботу про Памеле свого сина. Молодий пан так участливо поставився до дівчини, що обдарив її значної для селянської дочки сумою –

чотирма золотими гінеями й сріблом, – яку вона віддає тепер своїм батькам, щоб вони могли розплатитися хоча б із частиною боргів

До того ж він соблаговолил прочитати її лист, щоб упевнитися у відсутності помилок (надалі хазяїн почала “полювання” за листами, тому що не хотів, щоб наївну дівчину освітили, витлумачивши щирий зміст його знаків уваги). А тому що при цьому молодий есквайр тримав Памелу за руку й запропонував надалі користуватися бібліотекою своєї покійної матері, наївна дівчина впевнилася в його нескінченній доброті. З відповіді батьків випливало, що люб’язність і щедрість молодого пана

їх надзвичайно насторожили, і вони призивають Памелу випливати тільки по шляху чесноти. Чоловік і жінка Эндрюс, порадившись із однією досить гідною дамою про поводження молодого хазяїна, просять дочка пам’ятати про те, що двері їхнього будинку завжди відкриті для неї, якщо вона порахує, що її честі загрожує найменша небезпека.

У наступних листах дівчина говорить про добре відношення до себе всіх живучих у будинку. Так, що приїхала в гості сестра хазяїна – леді Дэверс, помітивши красу Памели, дає їй добра рада – тримати чоловіків на відстані. Добра леді, крім цього, пообіцяла взяти юну красуню у свій будинок. Такої ж думки, по наущению свого хазяїна, вселяли Памеле й інші мешканці будинку.

Тільки потім стало ясно, що, нібито піклуючись про доброзвичайність дівчини, містер Б. думає тільки про свої інтереси, далеких від збереження дівочій честі. Дівчина не упускає ні однієї подробиці зі своїх взаємин з хазяїном і іншими слугами в будинку. Батьки довідаються про подарунки містера Б. – платтях, білизні, носових хустках (рідкість у побуті навіть заможних людей тих часів) і навіть фартухах з голландського полотна.

Замилування молодої служниці своїм хазяїном змінилося сторожкістю, а потім і страхом, після того як містер Б. перестав приховувати свої наміри. Памела згадала про речення леді Дэверс і хотіла було переїхати в її будинок, але хазяїн, замилування яким остаточно пройшло, категорично став проти, при цьому облудність його доводів була очевидна. Самі гіркі побоювання батьків підтвердилися. Молодий хазяїн уже давно, ще при житті своєї матері, звернув увагу на чарівну служницю й вирішив зробити її своєю коханкою. Листа Памели стали зникати, а хазяїн і його слуги намагалися переконати Памелу в тім, що їй не слід листуватися з родителями, під сміховинним прийменником, що вона заподіює шкоду сім’ї містера Б., повідомляючи своїм близьким про що відбувається.

Тому багато подробиць случившегося з нею відбиті не в листах, а вдневнике.

Памела була готова виїхати негайно. Економка миссис Джарвис, не зумівши вмовити дівчину залишитися, викликалася супроводжувати неї, як тільки зможе знайти час. Дівчина відклала свій від’їзд. Згодом їй стало здаватися, що її благочестя й соромливість зм’якшили жорстоке серце містера Б., тому що він не тільки погодився відпустити її, але й надав у її розпорядження дорожню карету й кучері для супроводу до того місця, де Памелу повинен був зустріти батько.

Дівчина зібрала всі речі, коли-небудь, подаровані їй покійною господаркою й молодим паном, для того щоб економка перевірила вміст її вузликів. Сама ж переодяглася в те найпростіше селянське плаття, у якому ніколи прибула в Бедфордшир. Містер Б., що підслухав розмову обох жінок, скористався ситуацією, обвинувативши згодом дівчину в злодійстві, сподіваючись тим самим удержати Памелу при собі. Пізніше дівчина довідається й про інші безчесні вчинки есквайра, наприклад про долю мисс Салли Годфри, спокушеної містером Б.

Щоденник Памели дозволяє довідатися всі подробиці того, як вона виявилася в руках колишньої трактирниці – миссис Джукс, домоправительки містера Б. у його Линкольнширском маєток. По дорозі з Бедфордшира (саме там почалася Історія Памели) до місця зустрічі зі своїм батьком дівчина була змушена зупинитися в трактирі, де її приїзду вже чекала злісна жінка. Вона не приховувала, що треба інструкціям свого хазяїна містера Б. Марне шукає Памела захисту в сусідів і всіх тих, хто, здавалося, оцінив по достоїнству її побожність і скромність. Ніхто не захотів виступити в її захист, побоюючись мести багатого й тому всесильного есквайра. Ті ж, хто наважився підтримати її, як, наприклад, молодий пастор – містер УИЛЬЯМС, піддалися гонінням і переслідуванням.

Він вів з Памелой переписку й був готовий допомогти дівчині за всяку ціну. Джукс повідомляла хазяїнові про всі плани Памели й пастора. Священик спочатку піддався жорстокому нападу, а потім був арештований по неправдивому обвинуваченню за несплату боргу.

Щоб запобігти можливій втечі Памели, жорстокосерда Джукс відняла в дівчини всі гроші, на день віднімала в неї черевики, а вночі укладала спати між собою й служницею. Можна тільки уявити горі батька, що не знайшов дочки в домовленому місці. Пізніше містер Б. писав батькам дівчини й, не приховуючи своїх намірів, пропонував батькові й матері гроші за дочку

Про щиросердечний стан Джона Эндрюса, батька Памели, ми довідаємося з авторських міркувань, що випереджають щоденник дівчини. Перебуваючи взаперті, Памеле залишається уповати тільки на Божу допомогу, і вона не перестає молитися. Але неї очікує нове нещастя – вертаючись із поїздки у Швейцарію, у Линкольншире з’являється молодий хазяїн і прямо пропонує дівчині стати його коханкою, уважаючи, що гроші й матеріальне благополуччя її сім’ї змусять юне створення поступитися його домаганням

Памела залишається непохитної, і ніякі спокуси не можуть відвернути її із щирого шляху й властивого їй благочестя. Підступний спокусник, убитий її шляхетністю, пропонує Памеле стати її чоловіком. Навіть погрози сестри (леді Дэверс) перервати з ним усякі відносини, якщо він жениться на простолюдинці, не лякають молодого дворянина, що встав на гідний шлях.

Він намагається виправити заподіяний їм шкода, і шлюбну церемонію доручає провести священикові Уильямсу – єдиному, хто наважився захистити безневинну дівчину. Перша частина роману полягає черговим авторським міркуванням про користь благочестя й вірності моральному боргу

У другій, третій і четвертій частинах роману Памела як і раніше веде велику переписку, але вже в якості миссис Б. Батькові героїня докладно розповідає про всіх, навіть незначних подіях свого життя, незлагодах і примиреннях із чоловіком, радостях, візитах. Вона докладно описує характери, звички й туалети всіх тих, з ким доводиться зустрічатися. Найбільше їй хочеться поділитися своїми спостереженнями про те, як міняється в кращу сторону її чоловік.

Батьки дають їй наставляння, що стосуються довга й обов’язків замужньої жінки. Сестра чоловіка піднесена складом і міркуваннями Памели, постійно просить молоду жінку докладніше описати різні епізоди її життя в будинку матері. Вона не може сховати подиву й замилування тим, що Памела зуміла простити своїх кривдників, насамперед миссис Джукс (яка навіть була присутня на весіллі дівчини й тепер теж пише їй). Миссис Б. повідала своїй зовиці, що християнський борг не дозволяє їй відмовляти в допомозі нікому, хто встав на шлях виправлення.

Борг змушує неї зробити всі, щоб застерегти заблудшую душу від зневіри й перешкодити повернутися до колишнього порочного життя. Пізніше вони обмінюються думкою із приводу виховання дітей, посланих один одному подарунків, радяться в різні повсякденні справах

Роман закінчується авторським (у всіх відступах Ричардсон називає себе видавцем) висновком про ті обставини життя героїв, які не ввійшли в переписку або щоденник. Чету Эндрюс (батьки героїні) прожили Дванадцять років на своїй фермі в достатку й спокої й умерли майже одночасно.

Леді Дэверс після смерті свого чоловіка оселилася в Линкольншире, поруч із щасливою сім’єю свого брата й прожила ще дуже довго.

Містер Б. став одним із самих шановних людей у країні, пробув якийсь час на державній службі, потім вийшов від справ, оселившись зі своєю сім’єю, і зустрів старість, оточений загальною повагою за свою повсякчасну доброту й співчутливість

Памела стала матір’ю сімох дітей, які росли, оточені любов’ю й ніжністю своїх батьків

Р. М Кірсанова