І. “Чума” – роман екзистенціалізму. (Література екзистенціалізму зосереджується на особистості, проблемах її існування та відносинах зі світом. Як правило, про блеми буття постають перед людиною у ситуаціях, граничних для життя. У ро мані “Чума” саме така ситуація, коли кожен вирішує цю проблему для себе. Ге рої Камю намагаються боротися з життєвим абсурдом і роблять свій вибір.)
ІІ. Проблематика роману. (Утворі порушено проблеми сенсу життя, відповідальності людини за все, що відбувається. Проблема добра і зла розглядається
ІІІ. Тема і назва роману. (У самій назві твору й відображено тему – розповідь про боротьбу людей з чумою, коли кожен для себе вирішує, як він чинитиме. Водночас назва роману символічна, вона має кілька значень: чума – це хвороба, чума – це алегорія зла у кожному з нас (до певного часу воно причаїлося і краще його не зачіпати). Крім того, коричневою чумою називали в Європі за тих часів фашизм.)
ІV. Художні особливості ройану. (Усі художні засоби
2. Композиція. (Роман побудовано у формі монологу, оскільки саме ця фор ма найточніше передає стан людини, що опинилася наодинці зі світом і проблемами (яскрава риса екзистенціалізму). Монологів кілька, вони представляють різні нації. Така побудова зумовлена ідеєю показати не плач людини, безсилої перед долею, а написати книгу про людей, які не кори лися, а здатні боротися і шукати сенс посеред безглуздя довкілля За зміс том це роман-притча.)
3. Мова і стиль. (Стриманий стиль роману підпорядкований ідеї. Мова по збавлена яскравого емоційно-експресивного забарвлення, лексика та кон струкції часто одноманітні, роман не захоплює стрімкістю подій, він швид ше схожий на літопис, але скрізь відчувається підтекст.)
V. Зміст головної алегорії та ідея роману. (Чума – головна алегорія роману Камю Чума – це уособлення не тільки фізичної хвороби, а й хвороби загальноєвропейської – фашизму. Чума – це й уособлення зла, що дрімає в кожному, і важливо не дати йому вирватись з-під контролю нашої моралі. За допомогою форми хроніки Камю створив роман-пересторогу, в якому попереджує про небезпеку втрати моралі як запоруки існування людства.
Саме в цьому він вбачає головний урок Другої світової війни. Людина була і є центром буття – це і є ідея екзистенціалізму.)