Євген Гребінка – Цап

“Мабуть, нема уже на світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла! Чим я од Муцика поганший, справді?

А пані те щеня учора привезла, Сьогодні вже йому і дзвоник почепили, Да як моторошно він бряжчить, Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить Та гавкає на мир щосили!”- Так навіжений на ввесь окіл гукав. Хазяїн, річ таку почувши (А по-цапиному він дещо розмишляв), Йому дзвінок на шию намотав. Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав І геть-то честію такою запишався, Да швидко став їй не рад: Бо тільки Цап стрибне у панський сад, На шиї дзвін – дзень-дзень! – народ заворушився, І гостя в три шия в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать.

Пройшло йому те врем’я, що бувало, Майнув де здумавши, куди б то не попало, Поїв, пообгризав – і слід пропав, А вибіга і долинки, і гори, Де був – то пожививсь; ніхто того не знав. Еге, я правду вам казав: Нащо було Паньку прохаться в прокурори”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Євген Гребінка – Цап