У передмові до п”єси І. Кочерга писав: “Коли я випадково натрапив на мотив “заборони світла” , мотив що й послужив темою для цієї драми, мене захопила в ньому можливість змалювати барвисту картину міського життя і соціальної боротьби в стародавньому місті, а на цьому мальовничому тлі створити узагальнений образ боротьби України за свою волю і самобутню культуру”. І далі автор згадує про дві грамоти литовський князів 1494-1506 років, що володіли тоді Києвом, згідно з якими заборонялося начебто з протипожежних міркувань засвічувати
Ці історичні факти й події лягли в основу п”єси. Кочерга яскраво змальовує побут, реалії середньовічного Києва, на тлі яких чіткіше окреслюються постаті героїв. Драматург використав і своєрідний народний звичай “женити свічку” 1 вересня, а також урочисті цехові свята.
Втілюючи свій задум – змалювати
Сюжет твору розвивається стрімко. У Києві несподівано – городянам несила терпіти наругу й поневолення, нові податки і штрафи, темряву і безвихідь. Навіть пісня про свічку, цей символ життя, заборонена як злочин.
Коли в Меланки помирає мати, князівська варта заарештовує дівчину, бо та посміла запалити в хаті. Особливо вразила всіх звістка про те, що вже тривалий час воєвода приховує грамоту про скасування заборони. Її викрадає молодий київський зброяр іван свічка, який переконаний:
… Коли добром ніхто не дасть нам світла,
Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви.
І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не засвітила.
Герой потрапляє до в”язниці. І тоді меланка, щоб врятувати коханого, з надлюдськими зусиллями проносить беззахасний перед негодою пломінь свічки крутими вуличками Подолу. Дівчина гине. Повсталий народ звільняє Свічку, і той убиває кривдника своєї нареченої – Ольшанського.
Городяни вражені смертю дівчини. Проте Свіччине весілля не скінчилося, боротьба триває:
– А тепер на приступ!
До помсти всі! До волі! До борні!
Оптимістичний фінал п”єси зумовлений вірою в те, що “… для вільного народу колись зоря займеться світова”.
У художній тканині твору особливе місце належить образам Івана свічки та Меланки. відвага хлопця і ніжність дівчини змальовані з М2яким ліризмом. Молоді кохають одне одного, але розуміють, що не будуть щасливими доти, поки існують кривдники простого народу. іван свічка клянеться відновити права люду на світло. Мужньою постає у творі Меланка. тендітна, ніжна і вродлива дівчина здатна на самопожертву, її не лякають грізні випробування.
Це – образ поетичний символ України, яка крізь століття пронесла світло вільнолюбства, нескореності.
Сам драматург у передмові до іншого твору писав: “… в творі з драматичним конфліктом на історичну тему неминучі переанахронізми та інші відступи від зовнішньої історичної правди, право на які давно вже визнано за поетами”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)