Київ… Русь… Україна…
Ці слова з глибокою шаною і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо вони духовно єднають нас із землею своїх предків, родоводом українським, його славною і водночас трагічною історією…
Довгий і тяжкий шлях судився Україні. І. Кочерга у п’єсі “Свіччине весілля” розкриває боротьбу трудящих Києва за правду, за волю, за світло, боротьбу проти влади литовських князів.
Хочу підкреслити, що сила “Свіччиного весілля” не стільки в символічності, скільки в об’єктивному відтворенні
Виявляючи далекоглядність, Іван переконує ремісників: Коли добром ніхто не дасть нам світла,- Його здобути треба – не молить, Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила.
Ремісники обурені утисками литовського панства, а Іван Свічка рішуче заявляє: …життя не пошкодую, А привілеї наші поверну!
Він закликає боронити свої права “грудьми і мечем”. Герой свято вірить, що в майбутньому трудящі звільняться від експлуатації і стануть незалежними: …Для вільного народу Колись зоря займеться світова. Він впевнений, що мир і благополуччя самі не прийдуть, хоч Свічка – не прихильник кровопролиття.
Та переконавшись у тому, що мирні акції не допоможуть, Іван закликає все трудове Поділля до збройної боротьби, щоб силою утвердити правду в житті. Меланка на перший погляд не поділяє бунтарських ідей свого коханого – боротьбою здобути світло трудящим.
Проте в простої дівчини розвинене почуття людської гідності. Для неї …Світло любе, як воно Своє проміння ллє в затишній хаті… Риторичним запитанням Меланки “Чи є така сила, щоб свічку цю у мене загасила?” автор передав глибокі людські почуття, що межують з одержимістю.
Символічними є образи Івана і Меланки, вони – втілення героїзму і прагнення українського народу до незалежності. Моя Україна засвітила мирну свічку волі і незалежності. Та чи зуміємо ми зберегти це довгожданне, вистраждане світло?..