Цікаво відзначити, що докладно описувати рідну природу поет починає тільки із четвертого розділу, у якій перед нами поступово розкривається поетична душа Тетяни. Здається, що автор через сприйняття природи намагається розкрити характер героїв. У Ларіній зливається особливе сприйняття миру, любові, життя через природу. І недарма адже Пушкін говорить:
Тетяна (російська душою,
Сама не знаючи, чому)
З її холодною красою
Любила російську зиму.
Можна догадатися, чому із всіх пір року Олександр Сергійович вибрав саме зиму, щоб підкреслити
Але наше північне літо
Карикатура південних зим,
Мигне й немає.
Якщо, розповідаючи про своєму “милому ідеалі”, творець роману дає, образно виражаючись, соковиті, вільні описи, те непоетичний Онєгін часом викликає в нього злегка глузливе відношення до природи. Навіть порівняння, які вживає Євгеній,
Кругла, червона особою вона,
Як цей дурний місяць
На цьому дурному небокраї.
Але ж і Тетяна в п’ятому розділі теж рівняється з місяцем, але зовсім по-іншому: “И, ранкового місяця блідни…”
Онєгін нудьгував у місті, де “дорівнює він позіхав серед модних і стародавніх зал”. Так само нудно йому й у маєтку, хоча “село, де нудьгував Євгеній, була чарівний куточок”.
Сам творець роману у віршах, як відомо, дуже любив природу, особливо осінь:
Уж небо восени дихало,
Уж рідше сонечко блищало,
Коротше ставав день,
Лісів таємничий покров
Із сумним шумом оголювалася…
Опис природи в добутку неподільно пов’язане з життям народу, підкреслює єдність селянського побуту й природи. Пушкіна їдко протиставляє своє “низьке” опис полів і лісів тому, як інші поети описують природу “розкішним” складом у романтичному стилі. Але саме ці картини “низької природи” дивно западають у душу:
Зима!.. Селянин, тріумфуючи,
На дровнях обновляє шлях;
Його конячка, сніг почуя,
Плететься клуса як-небудь…
…Пустун вуж заморозив пальчик:
Йому й боляче й смішно,
А мати загрожує йому у вікно…
Великий художник слова у своїх описах дуже різноманітний. Стиль і Мова його описів постійно міняються залежно від того, які мети він ставить. Тільки що я привела побутову замальовку. А в сценах сну Тетяни, така ж романтичного, як і любов цієї дівчини до свого героя, і Природа стає таємничої, загадкової:
Перед ними ліс; недвижні сосни
У своїй нахмуреній вроді;
Обтяжені їхні галузі всі
Жмутами снігу; крізь вершини
Осик, беріз і липнув нагих
Сіяє промінь світил нічних.
А місце, де поховане Ленский, “поет, замислений мрійник”, убитий приятельською рукою, знову описано так, щоб підкреслити, якої бачив мир цей юнак:
Є місце: уліво від селенья,
Де жив вихованець вдохновенья,
Дві сосни коріннями срослись;
…Там у струмка в тіні густий
Поставлений пам’ятник простій.
Прекрасні пушкінські описи зими й осіни. І мені хочеться закінчити твір не менш чудесним описом весни, яким починається сьома глава:
Гнані весняними променями,
З околишніх гір уже снігу
Утекли мутними струмками
На потоплені луги.
Посмішкою ясною природа
Крізь сон зустрічає ранок року
(1 votes, average: 5.00 out of 5)