Обряд весілля завершувався ритуалом купання молодого подружжя у річці чи обливання водою. При цьому молоді мили одне одного. В інших регіонах молода приносила двічі воду з криниці. Перший раз водою обливалися бояри, другий – наречені.
М. Грушевський описує, як на Бойківщині молодята з боярами після комори йдуть до річки, де разом зі старшими чоловіками та жінками бродять у воді, свекруха тричі обводить невістку по колу, після чого молода дружина набирає води і, повернувшись додому, кропить нею хату та все господарство. Чубинський описує
Є в мене криниця край перелазу,
Там вмиємось, милесенький, обоє разом.
Безумовно, цей ритуал пов´язаний з весняно-літньою обрядовістю, що відображено у текстах обрядових пісень. Про довготривале побутування на різних слов´янських територіях язичницьких шлюбних обрядів, що проводились біля
Ця символіка наближає такі Твори до щедрівок про дівчину-перевізницю та човен з дівчиною, а згодом переходить у ліричні пісні про Кохання та балади.
Післявесільні обряди розпочинались у понеділок після весілля. Як частина давніх звичаїв вони відображають систему ритуальних дій, виконання яких передбачало введення молодої господині у новий рід, її адаптацію в нових умовах. Тут теж збереглись елементи язичницьких культів та вірувань. Як правило, перше, що робила молода дружина після весілля, це йшла до річки чи криниці (віддаючи пошану воді), і з принесеної води варила їжу, якою вгощала родину свого чоловіка. Цим при здійсненні певних ритуалів вона прилучалась до печі та родинного вогню (домашніх духів).
Нерідко вона клала у піч обгоріле поліно, взяте зі свого дому, та запікала півня, якого теж привозила з собою.
У понеділок після весілля на багатьох слов´янських землях відбувався ритуал, який називався “перепій” (чи “пропій”) нареченої, що зберіг відлуння давніх ритуалів, пов´язаних із питтям культового п´янкого напою. Якщо помешкання молодого було недалеко від дому нареченої, то батьки молодої приїжджали з цієї нагоди. В час “перепою” молодий повинен пити чарку вина чи горілки до батька нареченої, батько – у відповідь до нього.
Тоді інші учасники дійства по черзі перепивають один з одним. Цей обряд теж підкріпляється текстами, у багатьох з яких архетипна образність та культова символіка є свідченням їх давнього походження:
Місяцю, перекрою, батенька перепою. Я тебе перепиваю, щастя і долі не вгадаю! Уставай ранесенько, вмийся білесенько, Молись щиро Богу, дасть Господь щастя і долю.
Зірочко, перекрою, матінку перепою…
По завершенні обряду співались короткі пісні, часто жартівливого характеру:
Несила-сьмо пили,
А за другую пива,
Марисю-сьмо пропили;
Будь, донейко, щаслива!
За кварту горівки
Жебись в углах не стояла,
Позбули-сьмо ся дівки.
Віконцьом не втікала.
Повертаючись додому, родичі нареченої співали пісні, в яких бажали щастя молодому подружжю.
Після цього відбувалась “перезва” – традиційне післявесільне гостювання родичів нареченого у молодої сім´ї та гостини у відповідь всім рідним та близьким. Цей звичай мав на меті познайомити молоду дружину з родиною її чоловіка та навпаки. Під час таких гостин співались і весільні пісні, і ліричні.
Обряд весілля міг відбуватись від трьох днів до тижня (у заможних сім´ях чи окремих регіонах), а гостювання та знайомство із родиною іноді розтягувалось від трьох тижнів до кількох місяців.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)