Легенда про Гаврила, матері-сирий-землі й річці Илиндик

Коли була навала татаро-монголів на нашу країну, татари не обійшли й села Давидова. Тут зупинився хан Илиндик. Коли неподалік від села, здіймаючи хмару пилу, здався загін хана, жителі поховалися в льохи.

Хан Илиндик наказав загону зібрати весь народ у дзвіниці. У льохах виявилися тільки старі й діти, тому що доросле населення, довідавшись заздалегідь про просування численного загону до села, пішло в ліси.

Зібравши старих і бабів, хан ськазав:

– Я не буду вас убивати й палити ваше Село. Передайте всім, щоб повернулися в село.

І ханський

загін поськакав далі, а зупинився лише на березі лісової ріки, що протікала недалеко від села. Поставивши там юрти, татари не показувалися в село п’ять днів. Тим часом жінки, чоловіки й дівчини стали вертатися в село. Пора була гаряча: треба було жати хліба.

Коли все повернулися, раптово наськочив ханський загін і полонив молодих дівчин у дружин ханові Илиндику.

Завили, запричитали баби. Але татари продовжували свою злу справу. Тих чоловіків, які чинили опір татарам, вони вбивали.

Татари ограбували всіх жителів: повели корів, свиней і хліб забрали, а заодно й полонених дівчин.

Увечері чоловіка,

зібравшись, стали радитися, як звільнити своїх дочок з полону. Уперед вийшов молодий тесля Гаврило й ськазав:

– Якщо ми все нападемо на хана, він нас усіх переб’є. Уже краще мені одному постраждати…

У Гаврила татари повели наречену в повний, і він відправився в стан ворога. Підкравшись до юрти хана, Гаврило вбив вартових, а потім зарізав і самого хана. Потім він побіг повз юрти, кричачи що є сили:

– Татари, усім вам кінець зараз буде!..

Татари почули лемент, прокинулися, кинулися до юрти хана й побачили, що хан їх убитий. Вони кинулися навздогін за Гаврилом. Але той мчався швидко. Довго біг Гаврило й от чує, що татари доганяють.

Тоді він крикнув: ” Мати-Сиру земля, допоможи!” І відразу, говорять, земля разверзлась під татарами й всі вони впали в бездонну яму, що відразу заповнилася червоною вогненною масою, а потім та червоно-вогненна маса знову пішла під землю і яма заповнилася водою. Утворився отут високий яр.

Гаврило бачив що происшли й вирішив повернутися в татарський стан. Отут він відшукав полонених дівчин і випустив їх на волю. А тіло хана Илиндика Гаврило кинув з яру в річку.

З тих пор ту ріку стали кликати Илиндик.

Легенда про Гаврила, матері-сирий-землі й річці Илиндик

Міфи Древньої Волги. Саратов. 1996.

С. 403.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Легенда про Гаврила, матері-сирий-землі й річці Илиндик