“Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і тукани взором днища світу”, – сказав про Богдана – Ігоря Антонича Дмитро Павлнчко.
Творчість Антонича – цілісний, складний і цікавий світ інтелектуала, котрий за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя.
…У збірці “Велика гармонія” панує послідовна релігійність,
Отак під небом неосяжним і безмежним
Ростуть і родяться звірята, люди і рослини.
Росте Антонич, і росте трава,
І зеленіють кучеряві вільхи.
Ми зустрічаємо романтично – ідеалістичне трактування
Стіл обростає кучерявим листям, разом з кріслом я вже кущ.
З черемх читаю – з книг столистих –
Рослинну мудрість вічних пущ.
Наступна збірка “Книга Лева” відкриває для нас світ Біблії. Її головна ідея – зустріч із Богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. Антонич звергається до захоплюючого процесу власної міфологізації світу; так, наприклад, назву збірки можна витлумачити в такий спосіб: лев – 5-й знак зодіаку; позначає силу сонця й “прозорий” вогонь. В алхімії лев позначає – вогонь, золото.
У геральдиці – відвагу й мужність. Наостанку, Книга Лева – назва Євангелія апостола Марка.
Головний мотив збірки “Зелена євангелія” – містика, де слово функціонує як магічні заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує циклічність світової історії й природи, які виступають тут цілком релігійними процесами.
Нарешті, в останній збірці “Ротації” панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису – кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних геометричних форм.
Як бачимо, Б.-І. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй міфотворчості. Перлина світової літератури – головний елемент його релігійних пошуків.