Але не випадково говорять: реалізм Бальзака виявився розумніше самого Бальзака. Мудрим є той, хто оцінює людину не відповідно до його політичних поглядів, а відповідно до його моральних якостей. І у творах Бальзака, завдяки старанню об’єктивного зображення життя, ми бачимо чесних республіканців – Мішеля Кретьена (“Втрачені ілюзії”), Низрона (“Селяни”). Проте, головним об’єктом вивчення Творчості Бальзака є не вони, а найголовніша сила сьогоднішнього часу – буржуа, ті самі “ангели грошей”, які придбали значення головної
Збільшення капіталу виглядає в характері Гранд чимсь на зразок інстинкту: перед смертю він “страшним рухом” вистачає золотий хрест священика,
Інший “лицар грошей” – Гобсек – здобуває значення єдиного бога, у який вірить сучасний мир. Вираження “гроші правлять миром” яскраво реалізується в повісті “Гобсек” (1835 ). Маленький, непримітний, на перший погляд, людина, тримає у своїх руках весь Париж. Гобсек карає й заохочує, хоча він по-своєму справедливий: може жорстоко покарати, того, хто зневажає благочестям і через це влазить у борги (графиня де Ресто), а може й віднести прихильно, як, наприклад, до белошвейке на прізвисько Вогник.
Люди знищили старого Бога, що керував феодальним миром і призначав королів, і створили нового бога, Ідола Грошей, від імені якого правлять миром Гобсек, Гранд, і видатний злочинець, “Наполеон каторги”, Жак Коллен (він же – Вотрен, він же – іспанський абат Карлос еррера). Жак Коллен під різними іменами діє в романах “Батько Горио” ( 1834-1835), “Втрачені ілюзії” ( 1837-1843), “Блиск і бідність куртизанок” ( 1838-1847), у п’єсі “Вотрен”. Коллен – характер титанічний.
Його нібито витесали із цілої скельної плити. І результати його діяльності теж є титанічними: він знищує навколо себе всі прояви моральності й перетворює душі людей впустини.
Бальзак любив повторювати: “Самим істориком повинне бути французьке суспільство. Мені залишається лише служити його секретарем.”. Ці слова вказують на матеріал, на об’єкт вивчення творчості Бальзака, але замовчують засобу його обробки, які “секретарськими” не можна назвати.
З однієї сторони Бальзак опирався в ході створення образів на те, що бачив у реальному житті (імена практично всіх героїв його добутків можна знайти в газетах того часу), але на основі матеріалу життя він виводив певні закони, по яких існувало (та й, на жаль, існує суспільство). Він робив це не як учений, а як художник. Тому такого значення набуває в його творчості прийом типізації (від грецького typos – відбиття). Типовий образ має конкретне оформлення (зовнішність, характер, доля), але одночасно він втілює певну тенденцію, що існує в суспільстві на певному історичному відрізку
Бальзак створював типові образи по-різному. Він міг бути націленим тільки на типовість, як наприклад, в “Монографії про Рантье”, а міг загострювати окремі риси характеру або створювати загострені ситуації, як наприклад, у повістях “Євгенія Гранд” і “Гобсек”. От наприклад опис типового Рантье: “Практично всі особини цієї породи мають на озброєнні тростину або табакерку…
Подібно всім особинам з роду “людин” (ссавці), він має сім клапанів на особі й, швидше за все, володіє повною кістковою системою… Його особа бліде й часто має форму цибулини, вона не має характерності, що і є його характерною ознакою”. А от набитий зіпсованими консервами, ніколи не топлений камін у будинку мільйонера-гобсека, безумовно, є рисою загостреної, але саме ця загостреність підкреслює типовість, викриває тенденцію, що існує в реальності, граничним вираженням якої виступає Гобсек.
1834 – 1836 р. Бальзак видає 12-млосні збори власних добутків, що одержує назву “Етюди про звичаї ХIХ сторіччя”. А в 1840-1841 роках визріває рішення про узагальнення всієї творчої діяльності Бальзака за назвою “Людської комедії”, що часто називають “комедією грошей”. Взаємини між людьми в Бальзака переважно визначаються грошовими відносинами, але не тільки вони цікавили автора “Людської комедії”, що розділив свою гігантську працю на наступні розділи: “Етюди про звичаї”, “Фізіологічні етюди” і “Аналітичні етюди”.
“Етюди про звичаї” у свою чергу розділяються на “Сцени приватного життя”, “Сцени провінційного життя”, “Сцени політичного життя”, “Сцени військового життя”, “Сцени сільського життя”. Таким чином, перед нами з’являється величезна панорама всієї Франції часів первісного нагромадження капіталу. Ми бачимо величезний живий організм, що постійно рухається за рахунок безперервного руху його окремих органів.
Відчуття постійного руху і єдності, синтетичності картини виникає за рахунок персонажів, які змінюються (“сквозние персонажі”). Наприклад, Люсьена Шардона ми вперше зустрінемо в “Втрачених ілюзіях”, і там він буде намагатися підкорити Париж, а в “Блиску й бідності куртизанок” ми побачимо Люсьена Шардона, якого підкорив Париж і перетворив у покірливе знаряддя диявольського честолюбства абата еррери-Вотрена ( ще один наскрізний персонаж ).
У романі “Батько Горио” ми вперше зустрічаємося з Растиньяком, добрим хлопчиком, що приїхав у Париж одержувати утворення. І Париж надав йому утворення – простий і чесний хлопчик перетворився в багатія й члена кабінету міністрів, він підкорив Париж, зрозумів його закони й викликав його на двобій. Растиньяк переміг Париж, але знищив себе самого. Він свідомо вбив у собі хлопчика із провінції, що любив працювати на винограднику й мріяв одержати юридичне утворення, щоб поліпшити життя своїх матери й сестри. Наївний провінціал перетворився в бездушного егоїста, тому що інакше в Парижу не вижити.
Растиньяк пройшов через різні романи “Людської комедії” і придбав значення символу кар’єризму й горезвісний “социальной успішності”.
Максим де Трай, сім’я де Ресто постійно виникають на сторінках різних добутків, і в нас виникає враження про відсутність крапок наприкінці окремих романів. Ми читаємо не зібрання творів, ми розглядаємо панораму життя. “Людська комедія” – яскравий приклад саморозвитку твору мистецтва, що ніколи не зменшує величі добутку, а навпаки – надає йому сили, наданої від Природи. Саме таким могутнім, набагато перевищуюча особистість автора, і є геніальна творчість Бальзака
(1 votes, average: 5.00 out of 5)