Повість “Гобсек” є дуже важливою ланкою ідейно-тематичного стрижня всієї “Людської комедії”. Повість “Гобсек” зовні камерніша, ніж інші твори Бальзака: щодо охоплення життєвого матеріалу, зате й більш симптоматична, показова, “наочна”. Вона містить у собі сконцентровану характеристику скнарості, і не лише реалістично-побутову, а й, насамперед, психологічну.
Головний герой повісті Гобсек – мільйонер, лихвар, один з тіньових володарів нової Франції. Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує своїх
Бальзак у цьому реалістичному творі огортає цю постать водночас і певною вуаллю романтичної таємниці, якоїсь
Ніхто не знає минулого Гобсека й джерел виникнення його безмежних багатств. Його сучасне щоденне життя (як воно представлене у повісті) теж сповнене таємниць, адже можна лише здогадуватися про справжні масштаби впливу його особистості. Навіть у буденній, прозаїчній атмосфері Гобсек здатен викликати жах і відразу (своєю жалюгідною зовнішністю старого, брудного дідугана, що своїми пожадливими пальцями, хапає золото), однак в очах вдумливої людини, якою є адвокат Дервіль, він здатен перетворитися і на постать негативно символічну, на невблаганне втілення чорної влади золота над душами окремих людей і ширше – над долею усього суспільства.
Той же адвокат Дервіль твердить, що Гобсек – внутрішньо суперечлива істота (у нього начебто поєдналися органічно дві різні істоти: скнара й філософ, особа “низька” й надзвичайно розумна, далекоглядна). В той же час, саме Гобсекові Дервіль зобов’язаний своїм сімейним щастям. Аналізуючи закони сучасного світу, Гобсек усвідомив, що головним рушієм, котрий визначає навіть суспільно-політичне життя в оточуючому його світі, є гроші, золото.
Отже, постать Гобсека – навіть із зовнішнього боку – символістична. “Цей мерзенний старець, – каже Дервіль, – раптом виріс у моїх очах, став постаттю фантастичною – уособленням влади золота”. Т
Аким чином, постать Гобсека можна вважати і “образом вічним”, бо він втілює в собі сконцентровану, вбивчу характеристику скнарості, доведеної до крайніх меж. Такі типи вже фігурували раніше в літературі (до Бальзака), скажімо, постать Шейлока у п’єсі Шекспіра “Вінеціанський купець” або постать Скупого в однойменній комедії Мольєра. Проте образ Гобсека набагато складніший від його літературних попередників. Це не просто звичайний лихвар, а ще й філософ-аналітик, чий розум здатний осягнути рушійні сили буржуазного суспільства. Гобсек-особистість водночас і цілком реалістична (в системі своєї буденної діяльності), і похмуро романтична, гротескна, узагальнююча.
Тому золото, що вже належить Гобсекові і яке він прагне мати все більше й більше, вже по суті виходить за межі його конкретного, побутового поняття.
Слово “Гобсек” означає в перекладі “живоїд”, “глитай”. Людина-Гобсек, старий лихвар помер. Та чи помер головний “гобсек” – жага до збагачення?
Подивіться навкруги…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)