Якими б дивовижними не здавалися казки-новели Гофмана, вони нерозривно пов’язані з навколишньою дійсністю.
Видатний німецький романтик розкриває у своїх творах ілюзорність і примарність світу, у якому можна знайти порятунок від бездуховності, сірості та порожнечі лише за допомогою сили мистецтва.
У казці-новелі “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер” зображено лялькову державу, життя якої схоже на безглуздий маскарад, а успіх тут часто залежить не від природних здібностей, а від наявності покровителів чи всевладних золотих
Отже, можна сказати, що духовна і фізична потворність Цахеса стає своєрідним уособленням філістерського світу, який Гофман зображує в карикатурному, комічному, зниженому плані.
Філістерство в науці символізує комічна постать професора
Він ледь знається на природі, утім, опанував усі тонкощі кар’єрного просування. До нього прихильна влада, оскільки він будь-що захищає та відстоює її інтереси. Корисливість, прагнення зажити слави та збагатитися, визнання єдиної влади в князівстві – влади грошей визначають поведінку мешканців “просвітницької” держави. Мош Терпін мріє одружити Цахеса зі своєю донькою, щоб здобути суспільне визнання.
Міністр фон Мондшейн, підготувавши Цінноберу меморіал, сподівається отримати за це від князя похвалу. Через гротескне змалювання відносин керівної верхівки князівства із Цахесом Гофман показує, наскільки спотворено суспільство розуміє цінність особистості. Власне, цінність тут по суті дорівнює ціні, а репутація визначається табелем про ранги.
Речі в суспільстві заступають істинне, за удаваним уже не бачать ані духовної, ані природної краси. Це виразно демонструє Проспер Альпанус, що грається з рукавами й фалдами Фабіана. Висміюючи проблему довжини фрака, Гофман у такий спосіб підкреслює, наскільки перебільшеним є ставлення людини до речей, що її оточують. З іншого боку, ці потворні соціальні явища, які панують у ляльковому суспільстві, породжені, на думку письменника, саме чарівниками.
Тож виправити ситуацію можуть самі лише казкові сили, що беруть собі в помічники “ентузіастів”.
Ляльковому механічному світу філістерів протистоїть романтичний мрійник Бальтазар. “Обдарований внутрішньою красою” поет порятунок для себе знаходить на лоні природи. Саме він розповідає світові про кохання солов’я та червоної троянди, бо вміє розгадувати таємниці природи. Однак його “поетичне світосприйняття” має й іншу властивість: Бальтазар бачить оточуючих такими, якими вони є насправді.
Чари не можуть примусити його бачити в Цахесі гідну поваги особу. І як справжній романтичний герой Бальтазар виступає проти того світу, що уособлює Ціннобер, і перемагає.
А Цахес гине, опинившись у срібному горщику.
Фея жорстоко помилилася, вважаючи, що прекрасний дар проросте і в душі Ціннобера. Вона говорить: “Але внутрішній голос не прокинувся. Твій зашкарублий, життєво неспроможний дух не зміг піднестися, ти не відділявся від ницості”.
Так Гофман реалізував ідею про гармонію: поетичний світ Бальтазара і Проспера Альпануса переміг не тільки зло в особі Цахеса, а й загалом ниций, прозаїчний світ. “Крихітка Цахес” має щасливий фінал: Бальтазар і Кандіда одружуються. Однак гофманівська іронія переслідує героїв і тут: ідеал мрійливого романтика (соловей і троянда) перетворюється на цілком філістерський затишок – ідеальну кухню та чудову капусту.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)