Образ Бальтазара на початку казки Е. Гофмана “Крихітка Цахес” відтворюється автором через портретне зображення цього героя: “стрункого юнака років двадцяти трьох чи чотирьох, із темних блискучих очей якого переконливими словами промовляє жвавий і ясний розум. Його погляд можна було б назвати майже сміливим, коли б не мрійна туга, що легким серпанком лягла на бліде обличчя і пригасила жагуче проміння очей”.
Бальтазар – це творча натура, яка прагне протистояти філістерському світу буденності. Він здатен по-справжньому закохатися,
Особливі душевні якості Бальтазара автор підкреслює словами іншого героя казки – чарівника Проспера Альпануса: “Я люблю, – повів далі Проспер Альпанус, – люблю юнаків, які так, як ти оце, Бальтазаре, в чистому серці своєму носять тугу й кохання і в грудях у яких ще звучать акорди, що лунали в далекій країні, повній божественних див, – у моїй вітчизні. Щасливці, обдаровані цією внутрішньою
Атож, Бальтазаре, в такі хвилини ти справді розумієш дивовижні голоси природи, бо в твоїй власній душі здіймається божественний звук, який зроджує чудова гармонія найпотаємніших глибин природи”.
Крім того, Бальтазар наділений романтичною чарівною уявою, яка дає йому можливість жити у двох світах одночасно – у світі реальному і світі фантастичному.
Особливо яскраво ця властивість Бальтазара проявляється у епізоді, в якому герой разом зі своїм другом Фабіаном навідуються у садибу Проспера Альпануса. На відміну від тверезо мислячого Фабіана, Бальтазару все в садибі здається незвичайним: карету він бачить як кришталеву раковину, кучера – як сріблястого фазана, а лакея – як золотого жука. Саме ці риси і дають можливість Бальтазарові не піддатися чаклунським чарам Цахеса.
Коли при появі маленького чудовиська усі мешканці міста немов занурюються у туман масового гіпнозу, тальки декілька героїв, в тому числі і Бальтазар, не втрачають можливість бачити нікчемну суть Цахеса і його справжнє обличчя. Бальтазар являє собою не відірваного від реального оточуючого світу юнака і водночас одинака, замріяного у свої фантазії. Він рішуче виступає на шлях боротьби з підступним ворогом і займає активну життєву позицію.
Врешті решт, справедливість перемагає, а Бальтазар стає саме тим героєм, який остаточно покінчує з потворним Цахесом і вириває з його волосся чарівні волоски. На жаль, здобуте Бальтазаром щастя і його кохання до Кандіди не виглядають поетично, а романтична мрія героя більше схожа на щастя у понятті звичайних обивателів. Адже у нагороду за всі свої страждання він отримує від Проспера Альпануса “усього лише” будинок, в якому не вимазуються покриття на стільцях та килими, в якому не б’ється ні посуд, ні скло, кухню, в якій “з горщиків ніколи нічого не збігає і жодна страва не пригорає”, та город, в якому росте “найкраща капуста”.
Отже, в Образі Бальтазара і нагороді, яку отримує герой, добре проглядаються авторські сумніви та іронія щодо справжнього місця і реальної значимості у житті суспільства романтичних цінностей та ідеалів, та й Бальтазар свого ворога перемагає не самотужки, а тільки тоді, коли використовує фантастичні сили.