Героїня п’єси Б. Брехта “Мамаша Кураж і її діти”

Події, що відбуваються в п’єсі, ставляться вчасно Тридцятирічної війни й тривають біля дванадцяти років: з весни 1624 по січень 1636 року. Маркітантка Ганна Фирлинг, прозвана мамашей Кураж за жвавість і спритність, колесить по дорогах війни на своєму візку, набитої самими різними товарами: від їжі й шкіри до шовкових сорочок і гудзиків. Везуть візок на собі два молодці, сини Ганни – Эйлиф і Швайцеркас, а в критому фургоні сидять сама Мамаша Кураж і її дочка німа Катрин. Ганна Фирлинг – породження свого часу і його жертва

Вона практична,

наділена діловою хваткою, знає, як заробити на війні, тому стає маркітанткою, що обслуговує війська, що вміє зухвало пояснюватися з патрульними й бити три шкіри з кожного офіцера й солдата. Усього багатства в неї – фургон з речами й троє дітей. Це багатство маркітантки й матері.

Мамаша Кураж типаж і індивідуальність. Вона типова, як породження війни й міщанського практицизму, вона індивідуальна, як образ, повний чарівності, шарму й життєвої енергії

Мамаша Кураж цілком цільна людина. Вона не бажає віддати тонкі офіцерські сорочки для перев’язки поранених, адже це означає надійти непрактично. У першому варіанті

п’єси, поставленому в Цюріху, Кураж, скрепя серце, лаючись, сама розривала тонку тканину й перев’язувала пораненого, піддавшись своїм жіночим і людським почуттям.

Це дало можливість глядачам і критикам розцінити М. К. як жертву долі, нещасну матір, здатну на жаль. Тоді Брехт змінив сцену. Тепер у його п’єсі все була жорстко й недвозначно: Ганна відмовлялася пожертвувати товаром заради порятунку ближнього, сорочки в неї виривали священик і Катрин.

Мамаша Кураж багатоплановий образ: вона те жорстока й невблаганна, то добра й відважна. Незмінно в ній тільки одне – прихильність до кибитки з товаром. Наприкінці п’єси Брехт ставить героїню перед моральним вибором.

Закоханий у неї кухар Питер, відчайдушний серцеїд і цинік, пропонує їй тихе місце в Голландії, свій будинок, свій кабачок. Питер любить Ганну, і вона любить його. Умова тільки одне: М. К. повинна залишити в розореній Німеччині Катрин, що стала тягарем. І замерзла, голодна мати відмовляється від власного щастя заради похмурої, безнадійної дочки

Інакше було із синами. Вербувальники насильно відвезли Эйлифа. Необхідність урятувати присудженого до розстрілу Швайцеркаса бореться в ній зі скнарістю, вона ніяк не може заплатити за життя сина таку руйнівну суму

Коли ж вирішується, уже пізно. Син убитий. Навіть у сцені, коли Ганна повинна пізнати в убитому свого сина, видна її безстрасність.

Вона німіє подібно своєї позбавленої дарунка мовлення дочки, лемент застряє в горлі. Часто в постановках цей епізод намагалися переглянути, уважаючи, що лемент героїні повинен бути чутний публіці. Але сила сцени саме в цьому німому, беззвучному лементі. М. К. не може кричати вголос, тому що тоді офіцери заберуть і неї, і Катрин. Жорстока мудрість героїні підказує їй: синові вже не допомогти, а над нею й дочкою нависла небезпека. І М. К. відмовляється від тіла свого сина.

Брехт не випадково звернувся саме до образа жінки, що служить війні. Жінка й Війна несумісні, особливо якщо в жінки є діти. Ні талант, ні кмітливість не допомагають М. К. урятувати дітей

Сама вона – втілення війни, причина загибелі трьох близьких їй людей. Эйлифа вбили за його непосидючість, Швайцеркаса – за чесність, Катрин – за доброту. Ніхто з них не жив по її мірці, тому всі загинули

Антиподом Ганни Фирлинг стає Катрин, покалічена війною дівчина, на яку лиха сипалися без усякої пощади. Вона позбавлена любові, але переносить все своє жіноче почуття на дітей, яких їй не призначено мати. Тому вбога дурочка Катрин рятує ціною свого життя спляче місто Галлі. Розбудити місто лементом вона не може, тому що німа. І Катрин б’є в барабан, поки місто не прокидається й поки її не наздоганяє куля.

Це – гарна смерть. Такий не дано М. К., усе, що їй залишилося, – це тягти злиденний візок по розграбованій Германії

Прем’єра “Мамаши Кураж” відбулася 11 січня 1949 року в Німецькому театрі, через два з половиною місяця після повернення Брехта на батьківщину. Хелена Вайгель відігравала роль М. К., А. Хурвиц – роль Катрин. На сцені не було декорацій.

Бричка Кураж їхала по колу, а коло сцени обертався в іншу сторону, як зворотний рух життя. Слова зонга призивали: “Думай про себе!” Спектакль, показаний і в Західній Німеччині, і в Росії, і в інших країнах, мав приголомшуючий успіх


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Героїня п’єси Б. Брехта “Мамаша Кураж і її діти”