Церковно-слов’янська Мова постійно збагачує, розвиває народне мовлення, є невичерпним джерелом ідейного й художнього впливу на різні стилі. Завдяки йому російська літературна мова примикає до грецької античної й візантійської традицій. З нього в російське літературне мовлення ввійшло, за словами М. В. Ломоносова, “безліч висловів” з “грецького достатку” 9 . Грецизми символ, ка нон, ікона й багато інші міцно ввійшли в нашу культуру й значно збагатили й прикрасили її. Ми часто не віддаємо собі звіту в тім, що такі слова, як зошит,
Процес оволодіння рідною мовою припускає спадкування не тільки язикових норм, але й усього історично сформованого досвіду свого народу. Це відбувається під час навчання в школі, спілкування в сім’ї, у своїй соціально – етнічній групі. Здавна в нашій країні дитина усмоктувала в себе унікальні семантичні пари: дитина й молодець, хресне цілування й хресний батько, що плаче дитя й плакуча верба, чумацький шлях і молочний кисіль.
Подібних пар у нашій мові безліч, що утворилася за рахунок взаємного
На закінчення хочеться нагадати наставляння основоположника вітчизняної науки М. В. Ломоносова:
“…старанним і обережним уживанням спорідненого нам корінного славенского мови вкупі з російським відвернуться дикі й дивні слова безглуздості, що входять до нас із чужих мов… Оние непристойності нині нехтуванням читання книг церковних вкрадаються до нас… спотворюють власну красу нашої мови, піддають його повсякчасній зміні й до занепаду схиляють.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)