Празька школа

“Празька школа” – умовна назва (належить літературознавцеві В. Державину) українських поетів міжвоєнного двадцятиліття, творчість яких відбувалася переважно у Подєбрадах та Празі (Є. Маланюк, Ю. Дараган, Л. Мосендз, О. Стефанович, Юрій Клен, Наталя Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська, Ю. Липа, О. Ольжич, Олена Теліга, Галя Мазуренко та ін.), деякі з них жили у Варшаві до кінця другої світової війни (Ю. Липа, Наталя Лівицька-Холодна), у Мюнстері (Юрій Клен). О. Ольжич та Олена Теліга загинули від рук фашистів, Ю. Липа – енкаведистів. “П. ш.”

не мала ні статуту, ні програми.

Тому ставлення до цієї назви – неоднозначне. Є. Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна заперечували існування “П. ш.”. Однак, попри їхні суб’єктивні твердження, вона все-таки була, проявлялася у творчих рисах, спільних для її представників: яскравий неповторний історіософізм, вольові імперативи, націотворчий пафос, переважно стильовий синтез їхньої лірики. Деякі “пражани” друкувалися на сторінках часопису “Вісник”, редагованого Д. Донцовим, тому їх називали ще “вісниківською квадригою” (лат. quadriga – четвірка коней, запряжена водноряд): Є. Маланюк, О. Ольжич,

Олена Теліга, Л. Мосендз. Пізніше до них приєднався Юрій Клен. Вони, поділяючи націоналістичні погляди Д. Донцова, полемізували з ним, зокрема щодо вивільнення мистецтва з-під ідеологічної заангажованості (Є.

Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна та ін.), щодо національної традиції (Ю. Липа).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Празька школа