Невід’ємна складова будь-якої дитячої гри – це, звичайно, лічилки. Мені в дитинстві було відомо не більше 3-4. Виявляється ж, що їх незліченна кількість, і вони настільки
Різноманітні та яскраві, що можуть бути цікаві як дітям, так і дорослим.
Котилася торба
З великого горба
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.
Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь – вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є – щастя твоє!
Летів рій
Зійшлися діти, давай лічити, бо кожна бджілка, немов лічилка: кого укусить – жмурити мусить.
Качка з річки йшла, гурт качок вела: це – качатко сиве, це – як жовта слива, це – брудненький квачик, це – м’якенький м’ячик, це – як вовни жменька, це – кривеньке, це – сніжок побіг… Скільки ж їх усіх?
Біля двору – дві Федори,
Біля ганку – дві Тетянки,
А на лузі – дві Ганнусі,
Біля річки – дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.
Гулі, гулі – такі очі, як моргулі.
Чинки, чинки – такі очі, як мисчинки,
Чата, чата
Наша совонька-сова
Позабула всі слова.
На пеньку сидить,
Очима лупає,
Ногами тупає.
Туп-туп!
Ходила квочка
Коло кілочка.
Водила діточок
Біля квіточок! Квок!
Сітка, вітка,
Дуб, дубки – поставали козаки,
Шабельками брязь –
Вийди, князь.
Ігдики, цигдики,
Цигдики де.
Абель, фабель, дурмане,
Ікі, тікі, граматікі,
Оц,
Клац,
Заєць.
Ходить бусол по болоту
Просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть:
– Не піду!
Бусол каже:
– Заплачу.
Котьо, котьо, котьоло
Через море їхало,
Золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
Свого перстеня шукай.
Сидить жаба під корчем,
Зачинає рити,
На кого це слово впаде,
Той буде жмурити.
Раз, два –
Дерева.
Три, чотири –
Вийшли звірі.
П’ять, шість –
Падолист.
– Ласю-Парасю, Де була?
– У лісі.
– Що їла?
– Горісі.
Первінчики, червінчики,
Дзвенять, гримлять кремінчики.
По свіжій травиці,
По чистій водиці.
Там ягоди, горішки,
Медок, сахарок.
Мовчок.
Мала баба три сини –
Були вони русини:
Один ходив до школи,
Другий робив підкови,
А третій був розпусняк –
Вкрав він у баби капусняк.
Попіл, попіл, попільниця, А де ж наша зозулиця?
Понад морем літала,
Сивим оком кивала.
А ти, киве, не кивай,
А ти з города втікай.
Ходила квочка біля кілочка,
Водила діток-одноліток.
Дзень, бом, брязь,
Хто виходить в перший клас?
Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: “Ура!”
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)