У добутках українських авторів М. Довгалевский помітив “фантасмагоричні” вірші, які є боковим вівтарем барочної літератури. Правда, відомий літературознавець сучасності Г. Грабович негативно в порівнянні з поетикою Ф. Прокоповича оцінює працю М. Довгалевского: “Трактат Довгалевского “Hortus poeiicus” 1736 ілюструє в той же час і традиціоналізм, і статичність якщо не закостенілість нашої літератури й літературної теорії цього періоду”. Майже одночасно створюється поетика 1744 і 1745 р. Гедеона Слонимського рік народження невідомий –
Незважаючи на визначені схоластичні елементи в трактуванні окремих питань, вони грали важливу позитивну роль у процесі становлення
Адже чимало професорів Киево-Могилянской академії, переїхали в Санкт-Петербург, Москву, інші більші міста, і викладаючи там, розвивали російську науку й літературу Ф. Прокопійович, Г. Слонимський, І. Хмарний
“Поетика” і “Риторика” Ф. Прокоповича на цілий XVIII століття визначили напрямок руху літературно-теоретичної думки в Росії, хоча в цей час були спроби й інших науковців показати своє виденье теоретичних проблем. Не всі вони були вдалими. Як свідчить Л. Билецкий, невдалої виявилася поетика 1707 року Лаврентія Горки бл.
1660-1737 гг., що “трактує питання поетики лише загалом”.
Занадто короткої була поетика 1718-1719 років, хоча “у цій у перший раз зустрічаємо пробу характеристики українського силабічного вірша, щоправда, як доповнення”. В 20 0-х роках XVIII століття були написані ще кілька віршів. Один з них Митрофана Слотвинского рік народження невідомий – в 1752 р., повністю повторила працю Ф. Прокопійовича. Більше вдала спроба належить Митрофанові Довгалевскому роки народження й смерті невідомі, котрий увійшов в українську літературу як автор шкільних драм і інтермедій.
Його курс поетики “Сад поетичний” 1736-1737 гг. є специфічним зводом відомостей про давню нашу літературу, твердженням стилю барокко в ній. І хоча барокко, починаючи із середини XVII століття й майже до кінця XVIII століття, визначало творчу індивідуальність багатьох українських письменників, теоретичних праць, явно бракувало. Тому праця М. Довгалевского вигідно виделялся від іншої поетики XVIII століття. Істотно новим у ній було й те, що автор робив посилання не тільки на античні й західноєвропейські джерела, але й на добутки національної літератури, зокрема свого попередника Ф. Прокопійовича
Важливу роль у формуванні критичної думки в Росії зіграв Григорій Сковорода 1722-1794 гг., що затвердив гуманістичні просвітительські принципи у творчості, рішуче противився сліпому наслідуванню кращим зразкам античної й західноєвропейської літератури, орієнтував художників на свідоме й творче засвоєння українських традицій, активне впровадження народних елементів у художній творчості. Цікавими були також естетичні погляди О. Палицина 1777-1811 гг., керівника так званої “Попівської академії”, чи не першого літературного кружка в Росії. Йому належать спроби створення наукових коментарів до “Слова об полицю Игореве”, у яких він використовував вітчизняні літописи, етнографічні й фольклорні матеріали
(2 votes, average: 4.00 out of 5)