“Лісова пісня” є одним з найкращих творів української літератури. У цій драмі-феєрії Леся Українка розкрила конфлікт між прагненням до волі й власницькими звичками людини, що перешкоджають їй стати вільною. У п’єсі відображено постійну боротьбу між світлими і темними силами в житті людей і и природі.
Своїм ідейним спрямуванням “Лісова пісня” є засудженням приватно-власницьких відносин у суспільстві, що спотворюють і нівечать прекрасні якості людини, нищать благородні почуття.
Одним з головних персонажів твору є Мавка
Довгі коси і зоряний вінок на голові свідчать про неабиякий естетичний смак, потяг до прекрасного.
Найголовніша риса характеру Мавки – волелюбність. Воля для неї була така ж неодмінна умова життя, як прекрасний навколишній світ природи:
Ну, як-таки, щоб воля – та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
Лісова царівна покохала Лукаша. Її почуття вірне,
Тільки переступивши поріг Лукашевої хати, Мавка з вільної стала наймичкою.
Лісова красуня любить музику, тонко відчуває красу мистецтва:
… яв серці маю те, що не вмирає.
Яка в неї ніжна, багата душа, яка поетична і прекрасна мова Багаті метафори надають образності, а пестливі слова – ніжності мові Мавки. Мова в дівчини мелодійна, лаконічна.
Мавка вірно й щиро кохає Лукаша, вона ладна віддати навіть життя за свого коханого, але не знає, як врятувати його від буденщини. Лісова красуня не може погодитися з обмеженістю того життя, яке глушить в юнакові прекрасні пориви його людської душі. В и серці горить іскра кохання, яке і робить її безсмертною. Адже почуття Мавки не вмирає.
Героїня відчуває, що заради цього кохання вона повинна жити, ним вона може врятувати дорогу їй людину.
В образі Мавки Леся Українка втілила мрію про людину, в якій гармонійно поєднувалась би чарівна врода з багатством і ніжністю великої душі. Здається, всю силу почуття, весь свій поетичний дар віддала поетеса лісовій міфологічній істоті – Мавці. І сталося чудо: Мавка ожила, одухотворилась. Вона стала уособленням людяності та волелюбності.
“Лісова пісня” утверджує боротьбу за волю як неодмінну умову людського щастя, втілює мрію про нову людину – мужню, добру, безкорисну, готову йти на самопожертву в ім’я свободи і щастя народу. Драма навчає любити природу, бо саме вона є джерелом творчості і натхнення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)