10 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
III варіант
І. Франко – це видатний діяч нашої культури. З уроків літератури ми знаємо, що він писав поезії та прозу (оповідання, повісті), але був не тільки письменником, але й літературознавцем, критиком і активним суспільним діячем. Ці сфери діяльності, звичайно, вплинули і на його літературну творчість. Зокрема, він був учасником соціально-демократичного руху, а отже, захоплювався ідеєю революції, яка змінила б політичну і економічну ситуацію на краще, в результаті чого у світі запанувала
Ці його погляди відбилися в поезії “Гімн”, що є прологом до першої збірки І. Франка “З вершин і низин”.
Вічний революціонер – це не якийсь конкретний, реальний образ борця за “поступ, щастя й волю”.
Це дух, уособлення всіх кращих поривань людини, те, що постійно штовхає її до дій в ім’я справедливості. Він виник не сьогодні і не вчора, а “від тисяч літ родився”, на те він й вічний. Але, на жаль, не завжди мав умови для того, щоб “розповитися”, тобто стати на ноги і йти “о власній силі”.
Ліричний герой перераховує безліч перешкод, що ставали на шляху вічного
Шлях вічного революціонера передається в поезії рядом дієслів: ось він тільки випростався, тобто випрямився, піднявся, потім він міцніє і вже не йде, а “спішить туди, де дніє”, де він потрібний.
Цей дух не є властивістю однієї людини чи кількох людей. Його здатні почути мільйони і піти за його покликом. Він здатний підняти весь народ: і селян, і робітників, – і тоді:
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революціонер – це не тільки дух, це і “наука, думка, воля”. А все, що протистоїть їм, уособлюється в образі пітьми як чогось реакційного.
І. Франко вірить в те, що вічний революціонер переможе “злу руїну” і ніщо не спинить його поступу, схожого на рух лавини. “Гімн” поет завершує риторичним запитанням:
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огонь,
Розвидняющийся день?
“Розвидняющийся день” протистоїть пітьмі і злій руїні. Це те щасливе майбутнє, ознаками якого і стануть “поступ, щастя, воля”.
Підводячи підсумок, я хотіла б зауважити, що І. Франко не говорить саме про збройну боротьбу, бо мета вічного революціонера – пробудити свідомість мільйонів, а не підняти їх на кровопролиття. Тому не можна однозначно стверджувати, що він передбачав революцію 1917 року. Поет просто виразив настрої сучасності, коли почали з”являтися думки про несправедливість існуючого устрою і можливість його зміни.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)