Й
II варіант
Павло Арсенович Грабовський народився у 1864 році і прожив усього тридцять вісім років. Він у вісімнадцять років був виключений з семінарії та заарештований за зв’язки з народницьким рухом. Довгих двадцять років, до самої смерті, поет поневірявся по тюрмах Сибіру. Поезії П. Грабовського І. Франко назвав “криком болю і туги за рідною Україною”, тому його можна назвати глибоко національним поетом. Тема таких його поезій, як “Сон”, “До матері”, – це туга за рідним краєм і близькими людьми, краса рідного краю,
У поезії “Сон” поет розповідає сон, який наснився йому у тюрмі, навіяний тугою за рідним краєм. Простими словами він змальовує рідний пейзаж, і ми наче бачимо цю картину своїми очима. “Зелений гай, луг широкий, садок коло хати”. І цій гарній картині поет протиславляє образ матері, яка “знудилась”, зігнулась, сестри, яка “ізнудьгувалась”, “поблідло личко, згасли очі, надія вмерла”. Прокинувся автор і заплакав уночі.
Він оплакував свою гірку долю, горе своєї родини.
П. Грабовський не був прихильником ідеї “мистецтво для мистецтва”. Він вважав,
Це улюблений прийом поета – антитеза.