У “Наймичці” (1845) Шевченко розвинув тему материнства та жіночого страждання, до якої вперше звернувся ще в своїй ранній поемі “Катерина”.
Тут також зображено жінку, що народжує позашлюбну дитину, однак її життєвий вибір інший, ніж у героїні ранньої Шевченкової поеми, яка покінчила життя самогубством. Усвідомлення власної соціальної неповноцінності в умовах звичаєвого права, що передбачало засудження позашлюбних стосунків, з одного боку, та самовіддана любов до власної дитини, з другого, приводять її на шлях жертовного зречення
Залишивши сина на виховання бездітному подружжю, вона перебуває поряд з ним як наймичка, віддаючи йому свою любов, але не маючи права розкрити таємницю свого материнства.
У змалюванні головного персонажа твору автор, безперечно, мав за взірець