“Який Ярема постає у бою”. Поема Т. Г. Шевченка “Гайдамаки”

Над поемою гайдамаки Великий Кобзар Т. Г. Шевченко працював понад два роки і присвячував цій роботі весь вільний від занять в Академії мистецтв час. Поема була надрукована у 1842 році за власні кошти автора і досить швидко стала значною подією не тільки в українській, а й в світовій літературі. Головним джерелом цього видатного твору стали народні українські пісні і перекази. У поемі Т. Шевченко яскраво змалював як реальні, так і вигадані образи.

Як відомо з історії, Гонта і Залізняк – це реальні історичні особи, а ось Ярема Галайда – це

у вигаданий образ, в якому Кобзар відобразив типові характерні риси повсталого українського народу. Такої людини не існувало, його вигадав сам поет. Вигаданою є і любовна історія між Яремою і Оксаною. Але добре зрозуміло, що в образі Яреми автор відобразив найкращі риси справжніх патріотів своєї батьківщини, захисників своєї рідної землі.

Ярема – типовий представник українського народу того часу.

Ярема в поемі “Гайдамаки” – це наймит, над яким знущався жорстокий пан Лейба. Яремі приходилося багато працювати, на нього було покладено багато обов’язків. Він довго терпів знущання Лейби, мовчки виконував

усю роботу, за нього нікому було заступитися, та він і сам не нарікає на наругу, бо має добру, ніжну та не мстиву вдачу. І все ж це досить багата людина, багата на свою любов, на кохання Оксани,, яка не дає йому впасти духом і окрилює Ярему. Та щастя його кохання не було вічним – вбили титаря, а Оксану вкрали.

Особиста кривда зробила його більш сміливішим і рішучим.

Та не лише особисті негаразди, а і вболівання за свій пригнічений народ, за свою поневолену Батьківщину, врешті-решт зробили його месником і підштовхнули піти у гайдамаки. Там він знайшов дім, опинився у доброзичливій родині, знайшов гарних вчителів – Залізняка, Гонту, та інших козаків. У своїй ненависті до ворогів свого народу він настільки підіймається, що хоче стати “сторуким”, він так люто їх зненавидів, що й якщо загине, то й тоді підніметься з могили і буде мучити шляхту. За короткий час Ярема дуже змінюється. У нього ніби виросли крила, “тепер він неба достане, коли полетить”. І якщо спочатку Ярема дивував своєю рабської покірністю і ніжним романтичним коханням, то потім він вражає як справжній месник, помітний своїми подвигами у кожному бою.

Він помітний своєю грізною силою, надзвичайною хоробрістю, а понад усе – жагучою люттю до панства і навіть якоюсь жорстокістю.

“А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири так і кладе…”

Ярема став гарним воїном і усі свої страждання вимістив на ворогах землі української. Але в той же час він залишався і романтичним героєм. Тому Т. Шевченко зобразив його силу та вдачу декілька перебільшеною, його образ наділив винятковими рисами, але ці риси все ж таки були характерні для українського народу, а не його ворогів. Ярема весь час з народом, він розділяє з ним ярмо неволі і радість перемоги над гнобителями.

Це звичайний гайдамака, і автор на цьому наголошує. Поет наприкінці поеми наділяє Ярему щастям: вони врешті-решт вінчаються з Оксаною, а потім він повертається в загін Залізняка, якому він став за справжнього сина: “Придбав Максим собі сина На всю Україну.

Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина”. Ярема прославився за відданість народній справі. Народ складає про нього пісні. І досить важливо, що Ярема не гине і залишається в нашій пам’яті живим.

Він і такі герої, як він, повинні передати наступним поколінням естафету святої боротьби за волю та незалежність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

“Який Ярема постає у бою”. Поема Т. Г. Шевченка “Гайдамаки”