Давно минула Велика Вітчизняна війна. І ми, і наші батьки знаємо її з книжок та кінофільмів. Нам не довелося пережити пекельного жаху війни, чути, як вибухають бомби, як гуркотять гармати, не даючи заснути вночі.
Але коли сьогодні читаєш про людський подвиг в ім’я мирного життя, то розумієш, яку високу ціну заплатив народ за спокій, які страшні втрати пережив, скільки болю, смутку, страждань переніс.
Мене вразило оповідання Олександра Довженка “Мати”, в якому розповідається про материнську любов простої селянки Марії Стоян. Провівши
Протягом двох тижнів ховала своїх гостей Марія, хоч і знала, як це небезпечно. Вона розуміла, що в цих хлопців були теж матері, які чекали від них звісточки і благали Бога допомогти їхнім дітям у цьому страшному воєнному вихорі. Дивлячись на них, допомагаючи їм, Стояниха думала, що, може, десь інша жінка-мати теж допоможе і її сину, і в цьому буде їхня материнська солідарність у боротьбі проти фашизму.
Не судилося жінці врятувати своїх гостей і себе. Під час перевірки
Мати наче молила поглядом односельців підтвердити її слова, визнати хлопців за її синів, вона билася, мов “чайка об дорогу… благала німців і людей”, і люди не могли відмовити матері, вони відчули нестерпне бажання Марії допомогги хлопцям і признали їх. Але не встигла Стояниха за всіма турботами сказати юнакам своє прізвище, і це спричинило трагедію.
Поранених розстріляли, але перед смертю їхні останні щирі слова вдячності були звернені до жінки, яка замінила їм у страшну хвилину рідну матір. Марію, “б’ючи по чім попало”, підвели до груші, де вона і закінчила своє земне життя.
Син Стоянихи, Василь, увірвавшись з військом до рідного села, відчував велику тривогу за матір. Невимовно трагічним і вражаючим є той епізод, коли Василь побачив матір, повішену біля рідної хати.
Сльози навертаються на очі, коли читаєш ці рядки. Велич подвигу, який здійснила Марія Стоян, назавжди закарбується в наших душах. “І хто ж не поклониться з живих і прийдешніх невмирущій красі Марії Стоянихи, матері, що просила милостині для дітей чужих? Вічна слава вашому імені, мамо Маріє, красоті вашій”.
Оповідання Олександра Довженка “Мати” є гімном величі людського духу. Завдяки таким творам і наступні покоління зростатимуть небайдужими, пам’ятатимуть про подвиг нашого народу у Великій Вітчизняній війні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)