Співвідносність образів Матері Божої і героїні твору Уласа Самчука “Марія”

Образ головної героїні роману У. Самчука “Марія” дуже подібний до найве – личнішого жіночого образу Марії, матері Ісуса Христа. Мати Божа супроводжує Марію все життя. Її прихід до церкви – це зустріч саме з Богородицею, від якої жінка черпає спокій, радість і силу. Під час вінчання Марії з Гнатом, їх благо­словляли “непростими образами. Не було часу поїхати та купити паристі.

Один образ – Мати Божа Молошна, другий – Ісус Христос, менший розміром, а це недобрий знак”. Невідповідність образів була знаком того, що цей шлюб

– фа­тальна помилка.

Після смерті первістка священик радить Марії звертатись до Богородиці й просити у неї сили, щоб витримати горе. Шлюбна ікона Матері Божої була з Марією завжди. Вона забрала її з собою, ідучи від Гната. Із палаючої хати сусіди винесли дітей, свекруху та декілька ікон, серед яких Маріїне благословення – Матір Божу.

У Біблії сказано, що, передрікаючи Марину долю, праведний Семен сказав: “І самій же тобі душу прошиє меч”. На іконах є зображення Марії, на видиме сер­це якої націлено сім мечів. Це зображення є символом того, що Мати, яка втра­тила Сина, пропускає через своє серце болі, нещастя,

страждання усіх матерів, приймає їх, як свої.

Марія Уласа Самчука не здатна ширити зло на землі. Вона згодна лишатися ображеною, ніж мститися за заподіяне їй зло.

Ранньохристиянські апокрифічні книги містять описи життя Діви Марії. В апокрифі “Ходіння Богородиці по муках” описується сходження її до пекла. Там вона бачить муки грішників і вирішує упрохати Сина помилувати їх.

Героїня ро­ману Марія під час голодомору теж ніби спускається до пекла, переживає муки і грішників, і праведників, та її серце залишається чистим, непорочним. Вона спо­дівається на чудо, на спасіння. І Гнат, поклоняючись їй, як Діві Марії, говорить: “Цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю!”

“Житія святих” – це передусім повчальні історії, які мали на меті зобразити велич духовного подвигу християн, їхню святість, безгрішність, уміння протисто­яти спокусам і їхнє спокутування гріхів. Виклад завжди урочистий і піднесений, документальний і хронологічно послідовний. У цих житіях події описуються, а не аналізуються.

Стиль роману “Марія” багато в чому схожий на стиль апокрифів чи “Житій святих”. Автор виконує роль стороннього спостерігача, послідовно викладає по­дії. Аналіз Маріїного життя – це “потік свідомості”, фіксація вражень.

А точність кількості днів її життя – бажання письменника ще раз довести, що всі життя і всі жертви пораховані й занесені до Божих списків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)
Співвідносність образів Матері Божої і героїні твору Уласа Самчука “Марія”