Невеликі по обсязі (деякі становлять лише 2-3 сторінки), ці щоденники – наслідок напруженої творчої роботи. Прозаїчні абзаци відзначаються такою ж лапідарністю й місткістю, як і вірші, з якими тісно зв’язані, також важкі для перекладу й часто мають потребу у великій кількості коментарів. Речення, як правило, короткі, кожне слово вивірене й навантажене максимумом змісту
Найбільш відомі з подорожніх щоденників Басі. “Кістки, вибілені вітром у степу” (1684-1685), “Паперу з дорожнього кошика” (1687-1691), “Тропами Північної Японії”
Стала позначатися на здоров’я й перевантаження від занять із багатьма учнями. На початку 1694 р. Басі послав одному з них лист, у якому писав про передчуття своєї смерті. Наприкінці осіни цього
Наступного дня тіло Басі перевезли на човні туди, де він заповів себе поховати,- у храм Гитюдзи в Дзедзе. На похорони поета встигли прибути небагато більше вісімдесятьох чоловік, тобто лише деякі з майже двох тисяч його учнів
Басі не залишив ні однієї теоретичної роботи, у якій би повно й систематично виклав принципи своєї естетики. Але японські літературознавці, ретельно вивчаючи кожний рядок літературної спадщини Басі, змогли вибудувати досить струнку систему його естетики. Допомогли тут і добутку учнів Басі, у яких описані розмови із Учителем. Факторами для формування естетичних поглядів Басі були, як ми вже відзначали, кілька видатних явищ далекосхідного мистецтва й філософії. І головним все-таки необхідно назвати навчання дзен з його проголошенням абсолютної цінності всього сущого у світі – от чому в поезії Басі не тільки не віддається перевага тематиці, пов’язаної з людиною, а навпаки, частіше ми бачимо звертання до речей, на європейський погляд незначним, навіть мізерним
Але це не означає, що Басі навмисне уникав “людської тематики” (ніякої навмисності в поглядах дзенца бути не може),- тут ми зустрічаємося просто з іншої, у порівнянні з європейської, точкою зору: коштовний у цьому світі також і людина, але не в першу чергу людин. Кінцевою метою теорії й практики дзен є “сатори” (дослівно: осяяння, просвітління) – інтуїтивне пізнання миру, прилучення до вищої істини, досягнуте раптово й безпосередньо при мобілізації всіх духовних сил людини
Саме результатом сатори Басі вважав хайку. Відповідно до навчання Басі, ідеальний стан хайку, тобто внутрішні умови для створення хайку, – це винятково інтуїція й повна об’єктивність. Поет говорив: “Хайку потрібно писати, випереджаючи думку”, а також: “Учися сосні в сосни, бамбуку – у бамбука. Тікай від самого себе. Істини не осягти, якщо не перебороти себе.
Учися – проникай у предмет, відкривай його сутність, відчувай її,- тоді народиться вірш”.
Створення хайку Басі розглядав як здійснення подвигу й жадав від учнів вкладати у свій добуток всю силу душі. Незадовго до смерті він сказав: “Кожний з віршів, які я склав за все життя, був написаний як передсмертний вірш”. Поезія Басі вважається найбільш доконаним втіленням у слові одного з основних принципів традиційної японської естетики, що називається “саби”, згодом вона стала символом “японської краси”.
Спокійна радість самітності, світлий сум – так, нехай і не повною мірою, можна охарактеризувати саби. Формально, зовні саби у творах мистецтва проявляється в зменшенні художніх засобів, приглушеності фарб, ненав’язливості, тихих словах. “Саби – це атмосфера (дослівно: колір) вірша”,- говорив учень Басі Мукай Керай (1651 -1704). Зразковим щодо цього вважається вірш Басі:
Старий ставок! Жаба стрибає Сплеск пролунає
Цей вірш – начебто поетична формула життя: всесвіт – рух – наслідок. Це яскравий приклад сатори – інтуїтивного пізнання сутності миру. В останні роки життя (1690-1694) Басі проголосив і розробив ще один естетичний принцип – “каруми” (дослівно: легкість, тонкість).
Цей принцип передбачає простоту, прозорість, легкість, природність вірша. “Не захаращуйте вірші, не ходите навколо, і тоді у вас вийде те, що потрібно”,- говорив Басі
(2 votes, average: 3.50 out of 5)