Він виховувався в кадетському корпусі Петербурга. Пізніше, ставши офіцером, Д. улазить у борги. У зв’язку із цим герой мріє про багату наречену.
Будучи в Петербурзі, 23-літній Д. одержує сумні звістки з будинку: про хворобу батька й про беззаконне відібрання їхнього маєтку Кистеневки на користь багатого сусіда Кириллы Троекурова. Герой відправляється додому. Проїжджаючи повз маєток Троекурова, Д. з ніжністю згадує про дитячу дружбу з його дочкою, Марьей Кирилівною.
Будинку Д. застає батька при смерті. Він бере ведення справ у свої руки.
Герой разом з вірними йому селянами робляться розбійниками, що грабують несправедливих поміщиків.
Але Д. не може забути Машу Троекурову – він як і раніше закоханий у неї. Заради Маші герой навіть простив свого ворога – Троекурова.
Але Троекуров посватав дочку за багатий старого-князя Верейского. Маша просить Д. викрасти її. Д. дуже переживає, адже його улюблена буде дружиною розбійника, хоча гідно набагато більшого. При всім цьому в душі Д. немає почуття мести до Троекурову.
Він
У фіналі Д. втрачає Машу – розбійники спізнилися, і дівчину обвінчали з Верейским. У сутичці з урядовими військами, які давно розшукували Д. і його зграю, героя ранять. Він розпускає своїх селян, сам же “ховається за кордон”.
Його від’їзд – знак не тільки його особистої поразки, але й поразки всієї Росії. Все краще зникає із країни, винуватці їхніх гонінь залишаються