Тема: “Хто є справжнім захисником?” Мета: створити комфортну, сприятливу обстановку для бесіди із школярами; побесідувати про справжнього захисника; розвивати почуття відповідальності за свої вчинки, відчуття справедливості, поваги до інших людей і до себе.
Хід уроку І. Оголошення теми та мети бесіди. ІІ. Вступне слово вчителя: 23 лютого – , як ми знаємо, – День захисника? Вітчи? зни – свято в Україні.
Відзначається щорічно 23 лютого, починаючи з 1999 року.
У Радянському Союзі цього дня відзначався День Радянської Армії та Військово-Морського
Через чотири роки – 23 лютого 1999 року – Президент України Леонід Кучма видав Указ “Про День захисника Вітчизни”, в якому зазначено: “Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято – День захисника
ІІІ. Бесіда u Чи маємо ми право вітати із цим святом не тільки тат, дідусів, а й своїх друзів? u Як ви вважаєте, кого можна вважати захисником? u Чи вважаєте ви себе захисником? Чому? u Чи вважає вас хтось захисником?
На яких підставах?
U Чи вважаєте ви когось захисником? Які причини цього? u Чи може захисником бути дівчинка? IV. Читання твору-роздуму “Кого можна вважати героєм?” Звичайно прийнято вважати, що герой – це той, хто врятував людину, яка тонула, або виніс з палаючого будинку дитину, – таких людей навіть нагороджують медалями.
Але, на мій погляд, герой – не обов’язково той, хто здійснює такі значні, а часом навіть відчайдушні вчинки. Героєм можна вважати і того, хто здатний здобути перемогу над самим собою. От, наприклад, така історія.
Для мого друга Артема уроки фізкультури – справжня мука. Ну ніяк не може він змусити себе стрибнути через коня, перевернутися на турніку. Одного разу на уроці фізкультури він невдало перевернувся на турніку й упав. Відтоді у ньому оселився страх перед спортивними снарядами, а заодно й перед самим уроком фізкультури.
Артем відчував себе незграбним, слабким, йому здавалося, що всі глузують з нього, вважають недотепою.
Артем був гарним учнем, особливо давалися йому математика і фізика. Ще він чудово розмовляв англійською мовою (з ним займалася бабуся, вчителька англійської ), і Артем допомагав нам на всіх контрольних. Якось увечері я йшов повз школу і звернув увагу на те, що вікна спортзалу яскраво освітлені. “Може, якісь змагання? – подумав я. – Дай-но зайду подивлюся”.
Коли я заглянув до спортзалу, то дуже здивувався. Там був тільки Артем. Він мене не помітив. А я спостерігав, як Артем розбігався, але, наблизившись до коня, різко зупинявся.
Потім клав руки на шкіряну оббивку цього гімнастичного снаряда, начебто намагаючись звикнути до нього, і знову відходив і починав розбіг. І так багато разів. Раптом після чергового розбігу, торкнувшись руками коня, він таки переплигнув його. Артем не став робити ще одну спробу, щоб закріпити успіх. Він підійшов до турніка.
Зупинився, зосередивши погляд на сталевому брусі… Я тихо зачинив двері, подумав, що моя присутність збентежить товариша. Я був упевнений, що страх перед гімнастичними снарядами він обов’язково переборе.
Адже ніхто не примушував його тренуватися ввечері в спортзалі. Виходить, він вирішив здобути перемогу над самим собою. Це зовсім нелегко – відчути себе героєм, зуміти перебороти свої комплекси, вирости у власних очах.
V. Підсумок бесіди
(2 votes, average: 3.00 out of 5)