Звертання до лірики Рубцова у випускному класі

Повернемося до поетапного планування й підкреслимо, що читання Рубцова старшими школярами найбільш складний і відповідальний процес. Звертання до лірики поета у випускному класі відбувається на тлі вивчення вітчизняної історії й літератури XX в., що створює благодатний грунт для духовно-морального, естетического осмислення творчості поета. Хвилюючі теми: минуле й майбутнє Росії, життя й доля людини, гармонія природи, вічні людські цінності – найбільше яскраво втілені у віршах Н. М. Рубцова “Бачення на пагорбі”, “Я буду скакати по

пагорбах задріманої вітчизни…”, “Жар-птиця”, “Журавлі”, “Над вічним спокоєм”, “У старому парку”, “Поїзд”, “Прощальна пісня”, “Випав сніг”, “Природа”, “Осінні етюди”.

Естетический ідеал поета, сприйняття миру, розуміння російської долі, осмислення того зв’язку часів, що стала основою його поетичного світовідчування, втілені в “Баченнях на пагорбі”.

Вибіжу на пагорб

І впаду

Втраву.

И стародавністю повіє раптом з долу!..

З якоїсь завойованої висоти – “упаду” у глибину історії Росії; при цьому саме “падіння” – занурення

в глиб століть – підкреслено й ритмом, і навіть графічно – розбивкою першого рядка, що в Н. М. Рубцова зустрічається досить рідко. Пагорб за сільською околицею, звичайно, не висота; але з його поетові видна вся Батьківщина – не в територіальному, а в історичному, у тимчасовому плані, аж до монголо-татарської навали, що принесли Русі стільки горя. Вертаючись із глибини століть до сучасності, поет начебто зв’язує в єдине ціле різні історичні епохи, того його сьогоднішні картини глибоко історичні

За всі твої страждання й битви

Люблю твою, Росія, старовину,

Твої ліси, цвинтарі й молитви,

Люблю твої хатинки й квіти,

И небеса, що горять від спеки,

И шепіт верб в омутной води,

Люблю навік, до вічного спокою…

Це визнання в синовней відданості Вітчизні виражено дуже простими словами, і в цьому сполучнику “звуків, почуттів і дум” з’являється образ тисячолітньої Росії. Воно як би відсуває в небуття “тупий черевик вилицюватого Батия”. Визнання в любові до Батьківщини тут – реально виражена сила добра, що протистоїть силі зла.

Ліричне “я” поета тут зливається з безліччю інших “я” – людьми колишніх століть, які відсунули колись від лику землі своєї “тупий черевик” не одного завойовника й з якими поет відчуває “самий смертний зв’язок” у любові Кродине.

Росія, Русь! Зберігай себе, зберігай!

Дивися, знову в ліси твої й доли

З усіх боків наскочили вони,

Інших часів татари й монголи

Тут оживає історія війни, що насувається на людину:

Вони несуть на прапорах чорний хрест,

Вони хрестами небо захрестили,

И не лісу мені бачаться окрест,

А ліс хрестів

На околицях

Росії

Деякі дослідники творчості Рубцова не без підстави схильні розглядати “Бачення на пагорбі” як пророцтво поета, що збулося зараз, у наші дні. “Інших часів татари й монголи”, на їхню думку, – нинішні руйнівники Росії. Головне ж тут те, що страшне бачення, символ недавніх (теперішніх або майбутніх!) лих Батьківщини, переривається зненацька просто – спокійним пейзажем, що вселяє надію, заспокоєння й віру в Росію:

И треба мною –

Безсмертних зірок Русі,

Спокійних зірок безбережне мерцанье…

До цього й іншого добутків (на вибір учителя й учнів) доцільно звернутися в школі. Не можна не сказати й про вірних помічників учителя – літературних музеях. Спілкування з поезією Миколи Рубцова на уроках літератури логічно сполучити з відвідуванням московських юнацьких бібліотек N199 СЗАО й N95 ЮЗАО, у яких базуються “Рубцовские центри”. Їхня експозиція має у своєму розпорядженні унікальні матеріали про життя й творчість поета. Музей залучає незвичайним оформленням, його “поетичний пояс” оточує відвідувача й несе в мир поезії

Спілкування з лірикою Н. М. Рубцова – дотик до миру росіянці душі й вічних людських цінностей. Це визначає актуальність прилучення юних читачів до його творчості в сучасній соціокультурній ситуації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Звертання до лірики Рубцова у випускному класі