Я підтримую думку, висловлену в прислів’ї. Моральні принципи відомі кожній людині, і щоразу вона має робити свій вибір, починаючи від “сказати чи не сказати батькам про отриману “двійку” до більшістю прийнятого останнім часом “мета виправдовує засоби”.
Загальновідомо, що добро – це вияв духовного в людині, зло – бездуховного. Людей, які сіють бездуховність, називають нелюдами. Переконатися в існуванні таких людей можна на безлічі фактів.
Це війни, зброя, що може знищити все живе, злочинність, байдужість, зневага,
Майже кожен художній твір порушує проблеми добра і зла. Перед проблемою вибору постав і герой роману Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Чіпка Варениченко. Самі автори роману вважають його страшним чоловіком, хоча він вважає себе правдолюбом і народним месником.
Серце цієї людини ніколи не радилося з розумом, тому всі його добрі наміри були перекреслені жахливими вчинками.
Народ, найсправедливіший суддя, каже:
“Добро довго пам’ятається, а лихо ще довше”, “Не роби іншому того, чого не бажаєш собі”.
На мою думку, люди повинні відмовитися
Тобто слід ставитися до людей так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас.