Рибалка МАЛОРОСІЙСЬКА БАЛАДА Вода шумить!.. Вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі!
Що рибка смик – то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він, – а сумує!
Сумує він, – аж ось реве. Аж ось гуде, і хвиля утікає!.. Аж гульк!., з води Дівчинонька пливе, 1 косу зчісує, і брівками моргає!.. Вона й морга, вона й співа: – Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький. На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
Нащо ти нівечиш
Ти ж бачиш сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою. Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, – Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою! Зирни сюди!..
Чи се ж вода?.. Се дзеркало, – глянь на свою уроду!.. Ой, я не з тим прийшла сюда, Щоб намовлять з води на парубка невзгоду! Вода шумить!..
Вода гуде… І ніженьки
Гульк!.. – приснули на синім морі скалки!.. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..
І більше вже ніде не бачили Рибалки!.. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Сюжет балади “Рибалка” навіяний П. Гулаку-Артемовському відомим твором видатного німецького поета Гете. Але твір має виразні національні ознаки, наближений до фольклорного твору високою емоційністю (вживається багато окличних речень, звертань, вигуків), вживанням зменшувально-пестливих слів, використанням казково-легендарного сюжету про зваблення молодих рибалок міфічними річковими істотами – русалками.
Романтично налаштований юнак, який прагнув кохання, піддався чарам Дівчиноньки і пропав на дні ріки.