Персоніфікація (лат. persona – особа та facerе – роблю) – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу:
Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі…
(П. Тичина).
П., передовсім п істотна частина – антропоморфізм, має велику традицію, вона закорінена у народному міфологемному світосприйнятті, притаманна українській ментальності, з погляду якої природа є жива.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)Українські шкільні твори:
- Персоніфікація образів: Фамусов і Молчалин Комедія Грибоєдова “Горі від розуму”, робота над якою завершилася в 1824 році, добуток новаторське й по проблематиці, і по стилі. Уперше в російської драматургії було...
- Персоніфікація образів: Фамусов і інші “батьки” міста Грибоєдов був автором декількох добутків, але тільки одна комедія “Горі від розуму” принесла йому знаменитість. Ця п’єса була написана на початку XIX століття, коли в...
- Персоніфікація образів Печорина й Грушницкого в сцені дуелі Головною діючою особою роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” є Печорин. Події, описані в добутку, відбуваються на Кавказі. І це, імовірно, не є випадковістю,...
- Персоніфікація образів у романі Дудинцева “Білі одяги” Ти можеш прожити довге життя, так і не довідавшись, хто ти – негідник або герой. І всі тому, що твоє життя не складається – не...
- Мотиви ранньої лірики П. Тичини Доля П. Тичини багато в чому схожа на долю В. Маяковського. Його вірші, які прославляли існуючий лад та партію, були хрестоматійним взірцем, заучувались у школі...
- Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ (за поезією Райнера Марії Рільке “Орфей, Еврідіка, Гермес”) Артюр Рембо – символ світового поетичного авангарду “Безпрецедентною пригодою в історії мистецтва” схарактеризував творчий шлях Артюра Рембо Стефан Малларме. Усе коротке його життя (тридцять сім...
- Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ (за поезією Райнера Марії Рільке “Орфей, Еврідіка, Гермес”) Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ (за поезією Райнера Марії Рільке “Орфей, Еврідіка, Гермес”) У поезії двадцятого століття творчість...
- Прислів’я та приказки про весну, літо, осінь, зиму Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає. Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай. Травень холодний – не будеш голодний....
- Ригоризм Ригоризм (фр. rigorisme, від лат. rigor – твердість, суворість) – непохитне дотримання певних, переважно морально-етичних принципів, аж до дріб’язкової суворості та прискіпливої фанатичності. Класичним прикладом...
- Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) – ІІ варіант ПАВЛО ТИЧИНА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) ІІ варіант Назвавши свою збірку “Сонячні...
- Мотиви ранньої лірики П. Тичини ПАВЛО ТИЧИНА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Мотиви ранньої лірики П. Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика...
- Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу...
- Мотиви ранньої лірики Павла Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі – “музична ріка”, що “Тичина і пісня – брат і...
- Відтворення настроїв людини через образи природи у ранній ліриці П. Тичини Можна уявити, з якою надією і любов’ю слухав колись у Чернігові М. Коцюбинський юного Тичину, його ранні поезії. Великий майстер не помилився. Поетичні шедеври стали...
- Кільце Кільце – композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо, коли немовби змика-ються анафора та епіфора (див.: ). Надзвичайно багата...
- Етноніміка Етноніміка (грецьк. ethnos – плем’я, народ і опута – ім’я) – розділ мовознавства (ономастики), який вивчає етноніми – назви родів, племен, народів, націй тощо з...
- Передача настрою людини засобами поетичної мови. Єднання людини та природи за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ” Відомий український поет Павло Григорович Тичина дуже любив рідну природу. У багатьох його творах можна знайти зображення полів, лісів, річок. Але в поезії Тичини природа...
- Передача настрою людини засобами поетичної мови, єднання людини та природи (за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”) – ПАВЛО ТИЧИНА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Передача настрою людини засобами поетичної мови, єднання людини та природи (за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”) Відомий...
- Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло...
- Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” – гімн життю, пісня ніжності, радості й суму Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” відкрила низку “світлоносних книг”. Образ сонячних кларнетів – це і символ вічно юної природи, і втілення прагнень до всього сонячного,...
- Антоніми Антоніми (грецьк. anti – префікс із зазначенням протилежності та опута – ім’я, назва) – пари слів, які вживаються в художній літературі як лексична антитеза, зважаючи...
- Аналогія Аналогія (грецьк. analogia – відповідність) – стилістичний прийом, вживаний митцем для розкриття одного явища через інше, йому “подібне”. Найпростіший приклад А. – з вірша П....
- Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки...
- Пунктуація Пунктуація (лат. punctuatio, від punctum – крапка) – 1. Система графічних позаалфавітних знаків (розділових), які складають разом із графікою та орфографією основні засоби писемної мови;...
- Скорочено – ДОРОГИ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами,...
- Богдан-Ігор Антонич – Дороги ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за...
- Магічний реалізм Магічний реалізм – реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого. Притаманний передовсім латиноамериканській літературі (“Екуе-Ямба-о!” А....
- Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) – І варіант ПАВЛО ТИЧИНА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) І варіант Пейзажна лірика займає не...
- Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922″ – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким,...
- Сентименталізм Сентименталізм (фр. sentimentalisme, від sentiment – почуття, чуттєвість, чутливість) – напрям у європейській літературі другої половини XVIII – початку XIX ст., що розвивався як утвердження...