Життя для людини, яка прагне жити в повну силу, завжди здається дуже коротким. А хочеться за це життя зробити дуже багато, хочеться принести якнайбільше користі іншим та залишити свій слід на землі. Змалку кожна людина прагне самоствердитися, пізнати щось нове, корисне, цікаве, а, ставши дорослим, в повній мірі передати свої знання наступним поколінням.
Кожен із нас в якусь мить замислюється над сенсом свого життя, замислюється над тим, що він хоче отримати від нього. Здоров’я, матеріальне благополуччя, кохання або владу над іншими? Людина
Він прожив своє коротке життя так, що зумів залишити після себе лише добру пам’ять, а його справи були настільки важливими для людей, що пам’ять про Планетника
Сюжет повісті “планетник” достатньо простий. В своєму творі автор втілює водночас дві розповіді, одна з яких торкається сучасності, а в другій йде мова про часи давно минулі. За сюжетом у село під назвою Вербівка приїжджає агроном, який стає на квартиру до бабусі Олени.
Вона навіть гроші не бере зі свого постояльця, бо вважає, що зовсім не гроші є головним у житті людини. Теплими травневими вечорами бабуся розповідає агроному різноманітні цікаві історії, однією з яких була і легенда про Планетника.
У цій легенді йде мова про часи кріпаччини. Жила в одному з сіл звичайна жінка з сином, який дуже любив тваринний і рослинний світ. Ставши дорослим, хлопчик допомагав матері по господарству, випасав худобу.
Він був надзвичайно обдарований, працьовитий, намагався завжди допомагати іншим людям. Одного разу, випасаючи овець, він зустрівся з чарівником дідом Капушем. Дід став навчати хлопця різним премудростям, які допомагали хлопцю розуміти оточуючий світ, світ природи. Через деякий час хлопчик навчився настільки добре розуміти природу, що став її невід’ємною частиною.
Від односельців за свої надзвичайні здібності він отримав ім’я Планетник, тобто людина не від світу цього, людина, яку не можуть зрозуміти інші люди. Одного року, коли великі зливи, а потім і засуха, завдали великої шкоди врожаю селян, люди звинуватили в тому Планетника, бо на їх думку, він знався з нечистою силою, хоча хлопець до цього був непричетним. Люди, які так і не зрозуміли душу хлопчика, прокляли Планетника й вирішили його стратити, звинувативши “чародія” у всіх своїх бідах. Хлопця ув’язнили, але мати за допомогою квітучого нарцису звільнила сина.
З благословення матері Планетник перетворився на вогняну кулю і піднявся в небо, залишившись там навіки.
Нажаль, історія з Планетником – це не виключення. У всі часи люди з надзвичайними талантами, з відмінними від традиційних поглядами на життя та на оточуючий світ, люди, які не могли знайти порозуміння із своїми сучасниками, залишалися осторонь від суспільства і частіш усього відчували до себе лише вороже ставлення. Прикладом таких людей можуть бути вчені і винахідники, які набагато років перегнали свій час, але своїми сучасниками вважалися божевільними. Багато прикладів можна знайти і серед персонажів української літератури та й серед самих митців минулого та сучасного.
Та це відбувалося не тільки в минулому, це може відбуватися і в наш час. Бо й сьогодні люди з передовим мисленням та новаторськими ідеями інколи не знаходять розуміння і підтримки у оточуючих, залишаючись зі своїми прагненнями один на один. Щоб це відбувалося якомога рідше, ми повинні уважно придивлятися до тих, хто знаходиться поряд з нами, і якщо їхні вчинки будуть вважатися незрозумілими, нам не треба поспішати їх засуджувати, а перш за все, треба спробувати їх зрозуміти, зрозуміти їхню душу і їхні прагнення.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)