“Слово про похід Ігоря” я читав із великим захопленням, як до цього часу читав пригодницькі твори. Але до почуття захоплення додалося майже не знане раніше почуття щирої гордості за героїчне минуле моєї Вітчизни, глибока шана до моїх предків-лицарів. Думаю, що це ж саме відчували й відчувають численні читачі величної пам’ятки слов’янської культури, хоч і засмучують душу події того трагічного походу.
Тому не дивно, що після 1800 року, коли в Москві, в сенатській друкарні, поема була видрукувана окремим виданням, культурна громадськість
А
Пізніше “Слбво” віршами і прозою переклали М. Максимович, С. Руданський, І. Франко, П. Мирний, Б. Грінченко. XX століття поглибило увагу митців до “Слова про похід Ігоря”, яке надихало їх на створення яскравих перекладів та переспівів. На теми й сюжети “Слова” були написані поезії М. Рильського, П. Тичини М. Бажана, П. Воронька, Д. Павличка, І. Калинця, А. Малишка. (Треба зазначити, що Андрій Малишко видав навіть дві збірки: у 1946 році – “Ярославна”, а пізніше – “Слово о полку”). Не обійшли увагою “Слово” і автори прозових художніх творів.
Олесь Гончар до всіх трьох книг його знаменитого роману “Прапороносці” узяв епіграфи із цієї давньоруської пам’ятки. її мотивами пронизані й твори “Велесич” В. Шевчука та “Черлені щити” В. Малика. Героїка “Слова” захоплювала не тільки літературних діячів, у музиці воно звучить не менш хвилююче. О. Бородін присвятив давнім трагічним подіям слов’янської історії оперу “Князь Ігор”, а М. Лисенко – композицію. Ціла галерея живописних творів була породжена визначною пам’яткою, в ній – і портрети, і пейзажі, і жанрові полотна.
Роботи В. Васнєцова, В. Перова, М. Реріха, Г. Нарбута, О. Кульчицької стали гідними ілюстраціями прекрасної поеми, яка живе вже багато віків. І я переконаний, що час над нею не має влади, бо справжній людяний патріотизм завжди стоїть понад часом.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)