Самсон, осліплений, принижен і зганьблений, нудиться в полоні у филистимлян, у в’язниці міста Гази. Рабська праця розморює його тіло, а щиросердечні страждання терзають душу. Ні вдень ні вночі Самсон не може забути про те, яким славним героєм був колись, і ці спогади заподіюють йому гіркі борошна.
Він згадує про те, що Господь предвозвестил рятування Ізраїлю від ярма филистимлян: звільнити свій народ призначено йому, сліпому й безпомічному в’язневі. Самсон кається в тім, що розкрив таємницю своєї сили Далиле, що зрадила його в руки ворогів.
У день свята, присвяченого Дагону, морському божеству филистимлян, коли ніхто з язичників не працює, Самсонові дозволено покинути стіни своєї темниці й відпочити. Тягнучи важкі ланцюги, він іде у відокремлене місце й віддається тяжким роздумам
Тут його знаходять прийшли з Естаола й Цори – рідних місць Самсона – його друзі й одноплемінники й намагаються в міру сил утішити нещасного побратима. Вони переконують страждальця не нарікати на промисел Всевишнього й не дорікати себе, однак дивуються тому, що Самсон завжди предпочитал жінкам
Самсон винить правителів Ізраїлю, які не підтримали його й не виступили проти филистимлян, коли він здобував славні перемоги. Вони навіть вирішили видати його ворогам, щоб урятувати батьківщину від загарбників. Самсон дозволив филистимлянам зв’язати себе, а потім з легкістю розірвав пута й перебив всіх язичників ослиною щелепою. Якби тоді вожді Ізраїлю зважилися виступити в похід проти них, була б здобута остаточна перемога
Приходить старець Маной, батько Самсона. Він пригноблений жалюгідним станом свого сина, у якому всі звикли бачити непереможного воїна. Але Самсон не дозволяє йому нарікати на Бога й винить у своїх лихах лише самого себе. Маной повідомляє синові про те, що збирається клопотати у филистимских правителів об його викупі
Маной збирається відправитися до них сьогодні, коли всі филистимляне святкують день віддяки Дагону, що, як вони вірять, позбавив їх від руки Самсона. Але повалений герой не хоче жити, вічно пам’ятаючи про свою ганьбу, і віддає перевагу смерть. Батько вмовляє його погодитися на викуп і надати всі Божій волі й іде
З’являється дружина Самсона, красуня Далила, і благає його вислухати неї: вона жорстоко кається в тім, що піддалася угодам одноплемінників і видала їм таємницю його сили. Але їй рухала тільки любов: вона боялася, що Самсон кине неї, як він кинув свою першу дружину, іновірку з Фимнафа. Одноплемінники обіцяли Далиле лише захопити Самсона в полон, а потім віддати його їй. Самсон міг би жити в її будинку, а вона б насолоджувалася його любов’ю, не боячись суперниць
Вона обіцяє Самсонові вмовити филистимских начальників, щоб їй дозволили забрати його додому: вона стане доглядати за ним і у всьому догоджати. Але Самсон не вірить каяттю Далили й гнівно відкидає її речення. Далила, уражена відмовою Самсона і його презирством, відрікається від чоловіка й іде
З’являється Гарафа, велетень із филистимского міста Гефа. Він шкодує, що йому не довелось помірятися силами із Самсоном, коли той був ще зряч і вільний. Гарафа насміхається над поваленим героєм і говорить йому, що Бог залишив Самсона, Самсон, у якого заковані тільки ноги, викликає хвалькуватого Гарафу на двобій, але той не зважується наблизитися до розгніваного в’язня й іде
З’являється служитель храму Дагона й вимагає, щоб Самсон став на святі перед филистимской знаттю й показав усім свою силу. Самсон із презирством відмовляється й відсилає служителя
Однак, коли той приходить знову, Самсон, відчуваючи в душі таємний порив, погоджується прийти на язичеське свято й показати свою силу в капище Дагона. Він вірить, що цього хоче Бог Ізраїлю, і передчуває, що цей день покриє його ім’я або незмивну ганьбу, або нев’янучою славою
Із Самсона знімають окови й обіцяють йому волю, якщо він виявить смиренність і покірність. Довіряючи себе Богу, Самсон прощається зі своїми друзями й одноплемінниками. Він обіцяє їм нічим не посоромити ні свій народ, ні свого Бога й відправляється слідом за служителем
Приходить Маной і розповідає ізраїльтянам, що є надія на те, що йому вдасться викупити сина. Його мовлення перериває страшний шум і чиїсь крики. Вирішивши, що це радуються филистимляне, потішаючись над приниженням його сина, Маной продовжує своє оповідання. Але його перериває поява вісника. Він – єврей, як і вони.
Придя в Газі по справах, він став свідком останнього подвигу Самсона. Вісник так уражений случившимся, що спочатку не знаходить слів. Але оправившись, він розповідає тим, що зібралися побратимам про те, як Самсон, якого привели в театр, повний филистимской знаттю, обрушили покрівлю будинку й разом з ворогами загинув під уламками
В. В. Ринкевич
(1 votes, average: 5.00 out of 5)