Переказ сюжету п’єси “Пекельна машина”

Дія п’єси, в основу сюжету якої покладені мотиви міфу про Эдиле, розвертається в Древній Греції. Цариця Фив Иокаста заради того, щоб не дати збутися пророкуванню оракулів, що говорить, що її син, коли виросте, уб’є власного батька, правителя Фив пануючи Гавкаючи, сімнадцять років тому наказала слузі поранити ступні своєму молодшому синові, зв’язати його й залишити одного в горах на вірну погибель. Якийсь пастух знайшов маля й відніс його цареві й цариці Коринфа, які дітей не мали, але жагуче про неї мріяли.

Вони з любов’ю виростили

його, назвавши Эдипом. Перетворившись у юнака, Эдип довідався від одного з дельфийских оракулів, що йому предуготовано вбити свого батька й женитися на власній матюкай

Не відаючи про те, що він є прийомним сином правителів Коринфа, Эдип залишає їх і йде ладь із міста. По дорозі йому зустрічається кінний ескорт. Один з коней зачіпає Эдипа Між ним і недотепним вершником спалахує сварка.

Вершник замахується на Эдипа, той хоче відбити удар, але, промахнувшись, попадає не по вершнику, а по його старому хазяїнові. Старий від удару вмирає. Эдип і не підозрює про те, що вбитим є його батько, цар Гавкіт, правитель Фив.

Иокаста,

безутішна вдова, гірко оплакує свого чоловіка, що помер. Через кілька днів до її доходять слухи, що примара пануючи Гавкаючи майже щодня на зорі є солдатам, що несуть сторожову службу в кріпосної стіни міста, незв’язно розмовляє з ними й просить попередити його дружину про щось неймовірно важливому. В одну з ночей Иокаста приходить до стіни в надії, що її прихід збіжиться з появою примари, а поки примари не видно, намагається перевірити, чи не обманюють її стражники. Протягом всієї сцени їхньої бесіди ніким не видима примара знову з’являється в стіни, марне волаючи до своєї дружини й благаючи звернути на нього увага.

Лише після відходу цариці і її радника Тирезиаса солдатам вдається розглянути на тлі стіни примара пануючи, що лише встигає попросити передати цариці, щоб вона остерігалася парубка, що у цей момент перебуває на підступах до міста. Произнеся останні слова, примара зникає, щоб більше ніколи не з’явитися у світі живих

У цей самий час неподалік від Фив Эдил зіштовхується зі Сфінксом, якого всюди розшукував, але, зштовхнувшись із ним впритул, відразу не довідається його, оскільки чудовисько з’являється перед ним у вигляді юної дівчини. Сфінксові на той час уже набридло загадувати загадки й убивати всіх тих, хто їх не зумів розгадати, тому він підказує Эдипу відповідь на чергове своє питання й дає юнакові можливість вийти зі змагання переможцем. Поразка Сфінкса дає Эдипу можливість женитися на Иокасте, тому що цариця пообіцяла, що вийде заміж за той, хто зуміє обробитися зі Сфінксом і стати правителем Фив, до чого Эдип давно прагнув. Эдип щасливий і, не подякувавши Сфінкса за його доброту, задоволений собою, тікає в напрямку до міста.

Сфінкс обурений невдячністю Эдила, він готовий послати за ним навздогін Анубіса, божество з тілом людини й головою шакала, і наказати йому розтерзати Эдипа. Анубіс, однак, радить Сфінксові не поспішати з відплатою й розповідає йому про той жарт, що боги задумали зіграти з ні про що не підозрює Эдипом: тому має бути женитися на власній матері, народити з нею двох синів і двох дочок, причому троє з дітей повинні будуть умерти насильницькою смертю. Сфінкс задоволений подібною перспективою й згодний почекати заради того, щоб надалі повніше насолодитися картиною Эдипова горя

День весілля Эдипа й Иокасти хилиться до заходу. Молодята усамітнюються в спальні Иокасти. Цариця просить чоловіка віддати данина традиціям і зустрітися зі сліпим старцем Тирезиасом, духовним наставником Иокасти. Тирезиас украй пессимистично дивиться на шлюб цариці й занадто юного, так до того ж, як він думає, бідняка бурлаки Эдипа.

Довідавшись, що Эдип є нащадком царів Коринфа, Тирезиас міняє своє відношення до молодого й думка про шлюб цариці вцелом.

Зустрівшись у спальні Иокасти, молоді майже відразу поринають у важкий сон до межі стомлених денними турботами людей. Кожному з них сняться жахи – Эдипу зв’язані зі Сфінксом, а Иокасте з передвіщеним їй инцестом. Прокинувшись і побачивши на ногах Эдипа старі шрами, здивована Иокаста починає розпитувати його про їхню природу й до свого полегшення довідається, що одержав він їх, по оповіданнях його батьків, у дитинстві під час лісової прогулянки. Не в силах стримати хвилювання, Иокаста робить чоловікові напівпризнання, розповідаючи йому про те, як нібито одна з її служниць сімнадцять років тому віднесла своєї дитини сина із простромленими ступнями в гори й залишила там одного

Наступні сімнадцять років, тобто роки подружнього життя Эдипа й Иокасги, пролетіли як одну щасливу мить. У фивских царственого чоловіка й жінки народилося четверо дітей, ніщо не затьмарювало їхнього існування. Але після примарного щастя вибухнула катастрофа.

Небеса обрушили на місто епідемію чуми, щоб цар зазнав щире горе й зрозумів, що є всього лише іграшкою в руках безжалісних богів. Эдип довідається, що від старості помер його батько, цар Коринфа. Новина ця почасти навіть радує Эдипа, оскільки дає йому надію на те, що йому вдалося уникнути долі, передвіщеної йому оракулом.

Мати Эдипа, Меропа, ще жива, але її похилий вік, по переконанню Эдипа, служить надійним захистом проти здійснення другої частини пророкування. Однак гонець, що принесла звістка про кончину пануючи, повідомляє Эдипу, що він є прийомним сином померлі. Багато років тому один пастух, то був батько гінця, знайшов дитину Эдила в горах і відніс у палац

Пануючи Коринфа Эдип не вбивав, але він згадує, що якось раз все-таки з’явився причиною смерті однієї людини, що встретились йому на перетинанні доріг, ведучих з Дедьфов і з Давлии. У ту ж секунду Иокаста розуміє, що саме Эдип і вбив Гавкоту, свого сьогодення батька, і усвідомлює, що пророкування свершилось повною мірою. Вона у священному жаху залишає Эдипа, що розмовляє з гінцем, Тирезиасом і Креоном, братом Иокасти, і кінчає життя самогубством, повісившись на власному шарфі. Эдип же, згадавши визнання Иокасти сімнадцятилітньої давнини, перебуває в переконанні, що він є сином Гавкаючи й служниці Иокасти.

Помітивши зникнення чоловік і жінка, він іде за нею, але в жаху вертається й повідомляє про смерті дружини. Його очі поступово відкриваються, він розуміє, що доводиться Иокасте одночасно й сином, і чоловіком, а обрушилася на Фиви чуму є покаранням місту за те, що в ньому знайшов пристановище найбільший грішник. Чума покликана на^-розжарювати атмосферу, щоб нарешті вибухнула гроза, що прийшла із глибини століть.

Эдип у розпачі піднімається у свої покои.

Через якийсь час відтіля доноситься крик Антигони, однієї з дочок Эдипа. Всіх присутствующих вона кличе наверх: Антигонів виявили труп своєї матері, а поруч із ним – батька, що виколов собі ока золотою брошкою Иокасти. Всі навколо залито кров’ю.

Креон не може осягнути, чому Эдил надійшов саме так: він уважає, що краще було б піти прикладу Иокасти. Тирезиас схильний думати, що отут справа в гордині Эдила: він був счастливейшим зі смертних, тепер же воліє стати самим нещасним з них

На підмостках виникає примара Иокасти, одягненої в усі біле. Бачити його здатні лише осліплий Эдип і майже невидющий Тирезиас. Тепер Иокаста з’являється перед Эдипом тільки як його мати.

Вона утішає сина й, відтепер оберігаючи від всіх небезпек, веде його слідом за собою. Разом з Эдипом іде й Антигонів, що не бажає розставатися з батьком. Всі троє залишають палац і йдуть ладь із міста

Е. В. Семина


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Переказ сюжету п’єси “Пекельна машина”